От якщо чесно, мене задовбали люди, ругающие те, що навіть не намагаються розібратися, і при цьому скаржаться, що, мовляв, «зараз нічого хорошого немає». Давайте для простоти розглянемо продукцію для дітей.
Передача для самих маленьких. Розроблена колективом педагогів і дитячих психологів, ідеально підходить саме для дітей дошкільного віку. Кілька рівноправних персонажів з різними темпераментами, щоб дитині було легше ідентифікувати себе з одним з них. Щоб маленькі діти встигли засвоїти й осмислити, все важливе повторюють по два рази, багато аспектів старанно прибрано, щоб не відволікали. Повчальні, без зайвого сюсюкання і нав’язливості, сюжети.
Вже подобається, вже хочете? Тоді давайте підкажу. Це зняті на рубежі століть у Британії «Телепузики». Здавалося б, дивись і раЕкшн , благо серій там — скільки днів у році. Ні, треба обов’язково знайти пропаганду чорт знає чого, шкідливий вплив Заходу, бажання виростити дітям антени на головах. Вердикт однозначний: нашим дітям таке дивитися не можна, нехай дивляться разом з бабусею Малахова, він поганого не порадить.
Пам’ятаєте, як всі лаяли Барбі? І ідеальна вона не в міру, і пропорції у неї нелюдські, і комплекс меншовартості викликає у поколіннях дівчаток, і багата бездельница. Ну що ж, є відповідь. Серія ляльок-школярок, у кожної з яких є свої недоліки. Інфантильні, заучки, егоїстки, з примхами і придурями — всі вони, незважаючи на це, так чи інакше взаємодіють. Можна сказати, що дружать. Принаймні, жодна з них не стає ізгоєм. І при цьому у кожної є свої сильні сторони, кожна чимось окремому краще всіх.
Хороший приклад, придатна рольова модель? А тепер увага: вони монстри. Вигадані істоти, фольклорні персонажі нелюдської природи. Що, рука вже потягнулася до віника, а в міськрадах розчохлюють запрещалку і непущалку? Очікувано. Адже будь-якій дорослій зрозуміло: у персонажа-перевертня діти навчаться тільки вити на місяць, а бути вірним своїй родині хай вчать у школі, ну і ще тато запотиличниками. Перевірена поколіннями традиція.
Так от, дорослі, які тягнуться забороняти все, що вибивається з канону «ідеально або ніяк». Наші діти неідеальні. Ті педагогічні прийоми, які застосовуються до дорослим вам, не завжди підходять їм. А те, що добре підходить дітям, дорослим може здатися продуктом наркотичного тріпу або кошмарної єрессю. Так от, не треба так. Я розумію, важко вірити педагогам, яких ви ніколи не бачили в очі, але ж ніколи не баченим політикам ви вірите? А у педагогів, принаймні, має профільну освіту. Загалом, додайте між «побачити дивне» і «заборонити дивне» в алгоритмі всередині вашої голови ще й етап «подумати, а може, так і треба». А поки — ну ви зрозуміли.
