Андрій Панюков через тиждень повертається з оренди в розташування «Зеніту», але до тих пір ще може виграти Кубок Росії з «Уралом». Сьогодні його команда зійдеться в Самарі з «Локомотивом».
Не вважаю «Динамо» фаворитом
– Відчуваєте, що ось-ось почнеться поки що головна подія вашої футбольної життя?
– За два дні до матчу себе не накручую. Занадто рано. Ось вийдемо в Самарі на передігрове тренування, тоді, напевно, щось завирує в душі. Добре, що фінал ввечері – встигну виспатись. А то недільну зустріч з «Локо» зіграли в 11.30 за київським часом не кращий варіант.
– Знаю тренерів, які терпіти не можуть вечірніх матчів. Вони вважають, що футболісти за цілий день так намаются в готелі або готелі, що до стартового свистка вже не так свіжі емоційно.
– Скільки людей – стільки думок. Особисто для мене краще в день матчу – це проспати до обіду, потім сходити в ресторан і знову поспати.
– Ви вже грали у фіналі Кубка.
– Коли це? А, в Литві. Так, було діло. Але тут проводити паралелі недоречно, мені тільки одне порівняння приходить в голову, але його краще не друкувати. В одному випадку арена чемпіонату світу, ажіотаж, в іншому – тисяча глядачів на стадіоні, у якого лише одна трибуна.
– Ніяких емоцій не відчули?
– 0:2 без шансів програли «Жальгірісу», от і все емоції.
– Ваш недільний матч з командою Юрія Сьоміна назвали репетицією фіналу. Що вона показала?
– Що з суперником можна грати на рівних. Вважаю, що ми ні в чому не поступалися.
Сухіна допомагав «Локо» ще до роботи в клубі. Згадуємо 10 останніх переможців Кубка Росії
– Але фаворит-то – «Локомотив», який набрав хід навесні?
– З якого дива? Вони виконали хороший шлях в Кубку Росії, обіграли сильних опонентів. Ми – теж. Шанси – п’ятдесят на п’ятдесят. Це буде чесно. У чемпіонаті ми обіграли «Локомотив» в гостях, вдома – нічия. Подивимося, як складеться на нейтральному полі. Упевнений, що буде дуже цікавий матч, який сподобається вболівальникам. Більше, сподіваюся, уральським.
– Після недільної гри емоції били ключем. Чекати іскор і у фіналі?
– Їх у будь-якому випадку треба було чекати. Для багатьох в «Уралі» це перший фінал, хтось навпаки розуміє, що навряд чи ще такий шанс випаде в житті. Так що будемо вмирати на полі заради перемоги. А що було з «Локомотивом» в Єкатеринбурзі – це вже історія. Та й емоції були не з приводу суперника, а з приводу суддівства. Все-таки в останніх двох матчах ми зіграли 90 хвилин у меншості через вилучення. Це перебір.
VAR позбавляє футбол перчинки
– В Кубку є VAR. Це порятунок?
– Я й раніше казав, і зараз залишаюся при тій же думці: я проти VAR. Може бути, з позиції нападника так міркую. Але мені здається, що суддівські рішення завжди додавали футболу перчинки. І помилки, і точні рішення стають частиною історії, про них говорять, згадують. Так цікавіше. А з видеопросмотрами навіть голу не можна нормально порадіти, раптом його через пару хвилин скасують. У Кубку В наших матчах використовувався VAR, я не став його шанувальником.
З наступного сезону Кубок Росії повинен вручати президент. Народ вимагає!
– З яким суперником на шляху до фіналу було найскладніше?
– Так з усіма було непросто. Навіть в Нижньокамську, де вели 3:0. У кінцівці «Нафтохімік» відіграв два м’ячі, останні хвилини ми відбивалися, в нашій штрафній чоловік двадцять збиралося. Далі «Нижній Новгород», де все вирішилося в додатковий час. Потім «Спартак»: нічия 1:1 в гостях і гра, як на гойдалці, вдома. Виграли 1:0. А потім півфінал з «Арсеналом», який ще всім пам’ятний, де теж було непросто.
– У чому секрет вашого головного тренера Дмитра Парфьонова, який другий рік поспіль виходить у фінал Кубка?
– В роботі. Це підсумок діяльності Владимирыча в двох командах. У минулому році йому вдалося взяти Кубок з «Тосно», хотілося б, щоб в «Уралі» історія повторилася.
– А якщо все ж трохи конкретніше? Кубок – це історія про настрій на конкретний матч. Може, Він уміє якось запалити на установці?
– Називаючи тренера кубковим, принижують його переваги в чемпіонаті. На довгій дистанції потрібно готувати до кожного матчу окремо. А ті ж «Локомотив» і «Спартак» ми перемагали не тільки у Кубку, але і в чемпіонаті.
З «Динамо» зі мною не зв’язувалися
– У списку бомбардирів прем’єр-ліги з шістьма голами ви розташовуєтеся відразу за Ігнатьєвим, Смоловым і Джорджевичем. Плюс один м’яч в Кубку. Сім м’ячів – це добре?
– Середнячок. Хотілося б більшого. З іншого боку, не так і вже й багато за сезон було моментів, більшу частину їх я реалізував, так що і сильно скаржитися не варто. Не відмінний результат, але і не провальний. Скажімо так: піде для першого повноцінного сезону у вищому дивізіоні.
– В «Уралі» ви в оренді, а контракт діє з «Зенітом». Пораділи за клуб, який став чемпіоном?
– Радість, коли медаль на шию вішають. А я до чемпіонства ніякого відношення не маю. Просто вітаю хлопців, які добре провели сезон і заслужено стали першими.
Чим займався Семак у Ростові. Відкинемо правила хорошого тону
– У Петербурзі себе бачите в наступному сезоні?
– Я об’єктивно дивлюся на речі. Ми ж дорослі адекватні люди, розуміємо, що в «Зеніті» в нападі вистачає народу. А під Лігу чемпіонів напевно ще будуть докуповувати. І сенс тоді повертатися? З лавки запасних слухати гімн Ліги чемпіонів? Для розвитку кар’єри куди краще залишитися в «Уралі», де є шанс виходити на поле, прогресувати. Дай бог, в середу зможемо путівку в Лігу Європи. Але поки ніяких розмов не було. Залишився тиждень до кінця сезону, а потім будемо вирішувати. У «Зеніті» грамотні керівники, вони теж розуміють, наскільки я потрібен команді.
– А в «Уралі»хочуть продовжувати співпрацю?
– Так, про це ми говорили. І президент Григорій Іванов, і головний тренер Дмитро Парфьонов висловлювали свою зацікавленість. Приємно. Думаю, це рішення, за яке повинні бути і в «Зеніті», і в «Уралі». В нинішньому клубі я себе почуваю дуже комфортно, у нас прекрасний колектив.
– Днями в «СЕ» з’явилася інформація, що вами цікавиться «Динамо». Не хотіли б повернутися в клуб, в якому починали?
– Чутки чутками, але про що можна говорити тільки в разі предметного пропозиції. Поки зі мною ніхто не зв’язувався на цей рахунок. З’явиться щось- буду думати. Повторюся, стовідсоткової певності в подальшій долі поки немає.
