Чоловік вигулює слоненяти. Слона тримає на мотузці, а звір веде себе неспокійно, сіпається. Нарешті слоненя звернувся до мужика з проханням відійти по-маленькому. Мужичок нашийник відстебнув, звір в кущики сходив, повернувся — його назад на припоні. Далі гуляють.
Слон став ще більш нервовим, смикається ще сильніше. Нарешті знову говорить мужика: «Слухай, друже, сильна потреба сходити по-великому. Отвяжи». Розв’язує мотузку мужичок, слон в кущики відходить назад приходить, і знову його на мотузку.
Далі рухаються. Звір став зовсім розбурханий. Раптом він каже мужикові: «А може ти мене назовсім відпустиш!».
Мужичок недовго думаючи відв’язує мотузку. Звір ховається з його очей. А мужик думає: «Слона я відпустив. А коли мене відпустить?»
Надіслав Тітов Олександр
