Аркадій Гайдар: головна таємниця загибелі знаменитого письменника

0
17


Біографію Аркадія Гайдара в Радянському Союзі в загальних рисах вивчав кожен школяр. Саме у загальних. Знали, що він у Громадянську командував полком у дуже ранньому віці, після війни писав дитячі книжки, а потім героїчно загинув на самому початку Великої Вітчизняної війни. Подробиці його біографії в радянський час не повідомлялися, про них стало відомо лише в пострадянський час. Що, втім, аж ніяк не змінило ставлення до його творів у більшості читачів. І це цілком справедливо.
З усієї біографії письменника, досі невідомі лише обставини його загибелі. Існує кілька версій.
З того, що відомо вірогідно: Аркадій Гайдар перебував на початку війни на Південно-Західному фронті в якості кореспондента газети «Комсомольська правда». Написав кілька нарисів, які були опубліковані. Останній матеріал — велика стаття про керівника оборони Києва, командувача 37-ю армією, генерал-майора А. А. Власова. У 1941-му чомусь статтю не надрукували, а потім зі зрозумілих причин ніхто її не став публікувати.
Згідно існувала в радянський час версією, після оточення військ Південно-Західного фронту Аркадій Гайдар воював у партизанському загоні кулеметником. Причому під своїм справжнім прізвищем Голіков. 26 жовтня 1941 в районі села Ліпляве Гайдар з групою партизанів потрапив у засідку і, рятуючи інших своїх товаришів, загинув. Історія ця описувалася з великою кількістю подробиць, які ніхто не міг знати, але в радянський час на це уваги не звертали. Тоді це було в порядку речей.
Чому Гайдар потрапив у партизанський загін, а не вийшов з оточення разом з частинами Червоної Армії або не полетів на літаку з іншими журналістами, точно не відомо. Журналісти, разом з якими Гайдар працював у Києві, та яких вивезли на літаку 18 вересня, стверджували, що він не захотів летіти, а вважав за краще виходити з оточення разом з військами, щоб про це потім написати. Причому, що важливо, як стверджували всі, сам Гайдар проводжав своїх колег на київському аеродромі. І, до речі, з журналістів залишився не він один.
Його дружина отримала від нього листа, передане з тим самим останнім літаком. В ньому було: «Вчора повернувся і завтра виїжджаю на передову, і зв’язок зі мною буде перервана. Подивися на Київ, на карту, і все зрозумієш сама. У вас на центральному ділянці поки благополучне положення…». Коли вона отримала лист, всі вже знали, що Київ взято німцями.
У 1942 році дружина Гайдара отримала лист від якогось лейтенанта С. Абрамова, в якому їй повідомлялося, що письменник загинув, перебуваючи у партизанському загоні. Лист містив багато подробиць. Вказувалося, де похований Гайдар.
Після війни, в 1947 році, могила була знайдена, і Гайдара перепоховали. Щоправда, в одних джерелах стверджується, що тіло впізнала сестра. Самі ж родичі стверджували, що в могилі був Аркадій Гайдар. В газеті «Аргументи і факти» була надрукована стаття Германа Дроздова, в якій описано, як розкопували могилу і як рідні не визнали тіло. Але, згідно з особистою вказівкою Сталіна, знайти і поховати, Сергій Міхалков, який був присутній при цій події, зміг переконати сестру письменника впізнати Гайдара.
Хочеться звернути увагу, що у версії з партизанським загоном є багато нестиковок. Якщо, як стверджують всі свідки, Аркадій Гайдар ще 18 вересня перебував у Києві, то абсолютно незрозуміло, як він потім міг виявитися в партизанському загоні в районі Канева. Якщо він з бійцями 37-ї армії виходив з оточення, то Канів — це зовсім в іншій стороні. В одній із статей вказується, що в партизанський загін Гайдар потрапив, виходячи з оточення з групою бійців під командуванням начальника штабу винищувальної авіадивізії ППО. Але штаб єдиною 36-ї авіадивізії ППО, яка перебувала на Південно-Західному фронті, був у Києві, і виходити з оточення в бік Канева теж не міг. Мало того, 18-19 вересня потрапити з Києва в той район вже було практично неможливо. Хіба що спеціальним рейсом на бойовому літаку.
Цікаву інформацію опублікували в журналі «Цілком таємно» №10/25. Там розповідалося, що у 41-42-му роках передбачалося, ніби Гайдар свідомо не став летіти з Києва. І з урахуванням того, що перед цим він взявся за вивчення німецької мови, припускали можливість його переходу на бік німців. Втім, ніякого офіційного розвитку ця версія не отримала.
Є і ще одна версія, яку можна знайти в альманасі «Лебідь» в № 504 за 2006 рік, і пропонує її Володимир Батшев. Згідно його версії, Гайдар виходив з оточення разом з групою бійців. По дорозі він став пропонувати своїм попутникам організувати партизанський загін і залишитися в тилу у німців. Коли вони не погодилися, мотивуючи тим, що є наказ виходити з оточення, а не партизанити, Гайдар став ним погрожувати. Після чого був убитий, а після виходу з оточення бійці сказали, що напоролися на засідку, в якій письменник і загинув. Дана версія виглядає вкрай непереконливо, в першу чергу тим, що незрозуміло звідки такі подробиці взагалі стали відомі.
Той же Батшев наводить розповідь кінодраматурга Валентина Дяченко, який в 1942 році сидів у таборі, і нібито туди привезли Гайдара, який вів себе неадекватно, і в результаті був застрелений конвойними. Втім, сам автор статті не особливо вірить в цю версію. Є ще версія в «Російській газеті» (№ 5617) про те, що Гайдар з кількома бійцями, які потрапили в оточення, тільки почав створювати партизанський загін, але потрапив у засідку і був убитий.
Таким чином видно, що версій загибелі досить багато, але всі вони мають недоліки, що не дозволяють хоч одну вважати достовірною на сто відсотків. І, враховуючи, скільки часу минуло, немає впевненості, що колись стане відомо, як і коли загинув дитячий письменник Аркадій Гайдар.
Кирило Шишкін