Сиджу на роботі. Приходить SMS-повідомлення від банку, в якому у мене відкрита кредитка, з таким текстом:
Шановний клієнт! Доступний залишок з вашої кредитної картки — XXXXX рублів. Ви можете дізнатися про суму, доступну для зняття готівкою. Зателефонуйте за безкоштовним номером ###-##-#. виберіть 2 введіть номер картки і пароль. Якщо у вас немає пароля, оператор допоможе вам його створити.
Зацікавило. Дзвоню. Автоінформатор починає бубоніти. Тисну двійку. Мене просять ввести номер картки. Вводжу. Просять ввести пароль, якого у мене, природно, немає. Думаю. Вводжу 00000. «Невірний пароль, введіть номер картки». Ввожу номер — з мене знову вимагають пароль. Думаю ще. Вводжу 12345. Знову невірно.
Номер карти мені набридло вводити. Перечитую SMS. Знаходжу пункт про оператора. Телефоную, лазаю по меню, з працею перевожусь і пояснюю, що хочу пароль. Оператор відповідає, що переводить мене в меню введення номеру картки і кладе трубку, а я чую вже знайоме: «Введіть номер картки».
Бешусь. Передзвонюю і знову довго лазаю по меню в пошуках оператора, вже практично зневірившись. Потрапляю на того ж оператора. Розповідаю, що хочу пароль, вже ледве стримуючись. Він мені знову повідомляє, що переводить мене в меню введення номеру картки, і я не витримую. Я починаю кричати: «Не-е-ет! Тільки не це! Дай мені свій пароль! Не вішай трубку, я пароль хочу!»
Загалом, після довгого з’ясування обставин мені вдалося дізнатися, що єдиний спосіб отримати цей пароль — це тричі неправильно ввести номер картки. Тільки тоді тебе переведуть на якогось оператора не зі служби підтримки.
У мене тільки одне питання в голові крутився: на кой хрен воно мені взагалі здалося?
