Одного разу настоятель монастиря сказав служке: — У коморах наших господарюють миші. Іди в село і принеси кошеня.
Служка ж той був глухуватий. І тому, побачивши в селищі дівчинку, баюкающую немовляти, він сказав:
— Настоятель наказав мені принести навіщо-то в монастир курчати.
А дівчинка теж була глухувата, і вона закричала:
— Ні за що, ні за що не віддам тобі сестричку!
І вона сердито замахала руками.
Тоді служка теж розсердився і вигукнув:
— Грішниця! Ти посміла гніватися на служителя бога!
І, відштовхнувши дівчинку, він відправився назад.
Дівчинка побігла до глухої матері і сказала:
— Настоятель наказав принести навіщо-то в монастир сестричку!
Глуха мати поспішила в сад. Там, в тіні тамаринду сидів на циновці її глухий чоловік і грався з кошеням.
— Збирайся в дорогу, — сказала жінка, — Настоятель наказав привести навіщо-то в монастир нашого теляти.
— Ну що ж, — сказав глухий чоловік. — Кошеня так кошеня. Для служителів бога мені нічого не шкода!
І, сказавши так, він взяв кошеня і пішов в монастир.
Настоятель побачив, що селянин приніс кошеня, н сказав ченцям:
— Знайте, ніхто так добре не виконує моїх доручень, як наш глухий служка!
