Дістанемо, доставимо і поставимо

0
7

Півроку тому в мій дім прийшла «радість». Раз в тиждень дзвонить міський телефон, на іншому кінці дроту — запис жіночого голосу.

— Шановні мешканці! — мовить голос. — Пропонуємо знижки на установку пластикових вікон! З першого травня по десяте червня діють такі акції…

Дзвінок може пролунати коли завгодно: у сім годин ранку, коли я ще сплю, в одинадцять вечора, коли мене вже сморило. Спочатку я безсило злився на цю панночку-робота, а через пару тижнів додумався прослухати її повідомлення до кінця. Хвилин сім я позіхав під опису пластикових вікон, і в кінці — о диво! — мене переключили на оператора. Оператор втомленим голосом повідомив, що прийняв мою заявку, і мій телефон виключений із загального списку.

Місяць тиші — і знову дзвінки. І знову розмова з оператором. І ще трошки тиші… І знову — дзи-и-волинь!

На цей раз оператор попалася якась особливо озлоблена.

— Здрастуйте, — почав я, — як можна відписатися від вашої…
— Номер! — перебили мене.

Я назвав цифри.

— До побачення, — пробурчала дівчина.
— Стривайте-стривайте, — захвилювався я, — так ви мене викреслили зі списку чи ні?
— А що, незрозуміло?
— Ну, ви так швидко розпрощалися…
— Ще мені говорити з вами! Знаєте, скільки вас таких щодня з претензіями дзвонить?

Оператор кинула трубку. Я попрямував в кухню налити собі чаю. Помітив, що останній ураган в Москві гарненько розхитав мої старі дерев’яні віконні рами. Треба б, справді, поставити пластикові вікна. Як добре, що тепер я точно знаю, до кого не треба звертатися!

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here