Мій начальник, схоже, відвідав дуже багато управлінських тренінгів і виїзних заходів щодо лідерства. Десь по дорозі цього олуху сказали, що з підлеглими потрібно дотримуватися дистанції — і не дай Бог перестаратися з похвалою! Тепер наше спілкування з ним відбувається на якомусь новому штучному мові з нелюдськими смисловими конструкціями і роботоподібними інтонаціями.
Співробітник два роки готувався у вільний час і нарешті здав супер-пупер-складний кваліфікаційний іспит. Він тепер один на дюжину з такою кваліфікацією. Нормальна людина скаже: «Молодець!» Наш начальник: «Ви здали іспит. Це добре для вашого резюме. Ви бачите, як наша компанія піклується про співробітників, дозволила вам здати іспит». Ага, дякую, а він і не знав, що йому дозволили. Цікаво, а могли заборонити?
Колега брала участь у корпоративному конкурсі на кращу презентацію і посіла друге місце серед півсотні кандидатів. Нормальна людина скаже: «Вітаю!» Наш начальник: «лише друге місце. Це заслужений результат». То похвалив, то обісрав.
У сусідньому відділі співробітницю підвищили. Нормальна людина скаже: «Я так за вас радий!» Наш начальник: «Я чув новини. Це чудові новини для вас». Ой, блін, а без нього вона б і не помітила, які відмінні новини з нею трапилися!
