Ах ви, мої гості, гості! Я ж вас всіх так люблю, за що ж ви так не любите мене? Якщо вам так все подобається і ви так любите до мене ходити, чому ж кожен намагається щось по своєму статуту переінакшити в моєму домі?
Раптово з-під рук зникають самі звичні речі типу пляшки олії або кришки від сковороди і виявляються захованими в абсолютно непередбачувані місця. Без будь-якого попередження на голову з сушарки для тарілок стрибає друшляк, покладений зверху, а з холодильника валиться на підлогу м’який пакет молока, поставлений на низеньку поличку для яєць на дверцятах. Будинок ніби починає жити своїм життям, весь час підсовуючи нові сюрпризи.
Але це все забавні дрібниці порівняно з засунутим в стакан-сушарку для ложок гостро наточеним обробним ножем. Ручкою вниз, лезом вгору.
Знаєте, я навіть не стала питати, кому саме з цих дорослих і адекватних людей з мінімум однією вищою освітою я зобов’язана пробитою під час готування долонею, протягнутою на автоматі за ложкою. Я просто не хочу цього знати…
Люди, якщо ви хочете допомогти, запитуйте господарів, а то просто задолбанностью справа може не обійтися.
