Скажіть мені, заради бога, чому ж так виходить? От начебто б цілком нормальний чоловік, в міру добрий і чуйний. Він відносно ввічливий, поступається бабусям в автобусі, любить дітей, не п’є і не страждає психічними захворюваннями.
Але як тільки ця ж людина опиняється в ролі рекламодавця, його ніби підміняють! Замість нормального Homo sapiens з’являється довбанутий на всю голову агресивний австралопітек, який не може, а в деяких випадках вважає нижче своєї гідності пояснити, чого ж він хоче від реклами.
Йому абсолютно пофіг, що бідний копірайтер, не маючи жодної інформації про гайках або фаллоімітаторах, які клієнт продає, рве мозок на мільйон частин, щоб кінцевий результат був схожий на статтю, а не на шматок собачих екскрементів. Йому наплювати, яких праць дизайнерові варто обробити поганої якості фотографії. Вершина щастя — три слова, вислані електронкою, або ж отсканенная книжечка, яку треба перенабирати, витрачаючи робочий час.
При цьому робота має бути виконана якісно і в строк. У рекламному матеріалі повинні бути враховані всі вимоги піарника, начальника відділу, директора, його секретарки, дружини, коханки, хом’ячка, 88 фахівців центрального офісу та прибиральниці тітки Зої.
Яскраво, барвисто і розгорнуто повинна бути розкрита тема «Наша компанія — найкраща на світі». І неважливо, що ця інформація ніяк не спонукає клієнта купити гайки або фалоімітатор, і реклама, відповідно, не спрацює.
Зате життєво необхідно, щоб скрізь були натикані смайлики, червоненькі фірмові квадратики, виділені усіма кольорами веселки абзаци і посилання на сайт компанії, де чорт ногу зломить.
При цьому колосальна зайнятість замовника ні в якому разі не дозволяє узгоджувати матеріал раніше, ніж за добу до виходу. А в останній день — твердження, що нагадує багатогодинний статевий акт з Годзіллой.
Рекламодавці, як же ви задовбали!
