Гаряче літо 1969-го: бій за Жаланашколь

0
163

Після боїв на о. Даманському, китайці вирішили ще раз перевірити на міцність кордон СРСР і це сталося за тисячі кілометрів від річки Уссурі, в Казахстані, в районі озера Жаланашколь в Семипалатинської області.
Висота Кам’яна
У Казахстані метою для провокацій китайці обрали так званий Джунгарський виступ. Хоча тут не було масштабних провокацій як на Далекому Сході, але ворожість суміжної сторони прикордонники відчували постійно. Китайці постійно перевіряли всю лінію кордону. Так само, як і на Даманському, китайці спочатку діяли не відкриваючи вогню, застосовуючи підручні засоби – палиці, багри і приклади. Радянські прикордонної застави несли службу в посиленому режимі. 20 травня близько 10 китайських солдатів спробували захопити старшого наряду сержанта Миколи Варлакова. На щастя, на допомогу вчасно прийшли інші прикордонники наряду. В результаті бійки сержанта вдалося відбити.
Найбільш напруженим ділянкою в районі застави «Жаланашколь» була ділянка Кам’яних воріт. Контрольно-слідова смуга там проходила між сопками, так званими висотами Кам’яними, що ускладнювало контроль над територією. Три висоти: Ліва, Кам’яна і Права, перебували на радянській території, решта – на китайській. Саме на цій ділянці постійно відбувалися інциденти між радянськими і китайськими солдатами.

Основні події на Жаланашколе почалися 12 серпня. Наряд на посту спостереження під командою сержанта М. Тюкалина помітив на суміжній стороні переміщення посилених груп китайських військовослужбовців. Про це було повідомлено начальнику Східного прикордонного округу генерал-лейтенанту М. Меркулову. Меркулов запропонував китайській стороні переговори. Але китайці відмовчувалися. Меркулов привів у стан підвищеної боєготовності заставу «Жаланашколь», навпроти якої були помічені переміщення китайців, і сусідню – «Джерельну». На «Жаланашколь» був відправлений помічник начальника штабу мотоманевренной групи капітан П. Теребенников. Він повинен був надати допомогу Т.В.О. начальника застави лейтенанту Е. Говору (начальник залоги капітан Н. Самокрутов в той момент перебував у відпустці).
Розповідає Євген Говірка: «Ми пильно спостерігали за сусідній стороною. Особливо насторожило нас появу двох нових груп військовослужбовців на китайському посту «Теректы». Вони по черзі піднімалися на вишку. Питається, навіщо? Пахло провокацією. У мене на заставі був офіцер штабу капітан Теребенников. Порадився з ним. Разом склали план охорони кордону на наступну добу. З вечора на ділянку пішов я, з півночі – він». Теребенников наказав обладнати на найбільш загрозливому ділянці опорний пункт. На фланги опорного пункту були виведені два БТРа мангруппы. Ними командували лейтенанти Ольшевський і Пучків. Бронемашини були вкриті в капонірах. Постам спостереження було наказано посилити контроль за суміжною територією.
Горячее лето 1969-го: бой за Жаланашколь
13 серпня. В ніч на 13 серпня з Китаю на радянську територію перейшло кілька диверсійних груп. Всі вони були виявлені прикордонними дозорами. Маоїсти заглибилися на глибину 700 – 800 метрів від лінії кордону і почали окопуватися на Кам’яних висотах. При цьому китайці намагалися перемістити прикордонні стовпи в глиб нашої території, старі ями з яких вони їх витягали, закопували і маскували дерном.
У 3.50 одну з груп виявив наряд, очолюваний інструктор служби собак сержантом М. Дулеповым. Противник поспішно окапывался на гребені висоти Кам’яна і на висоті, позначеної на карті Права. Згідно з інструкціями, Дулєпов зажадав від китайців покинути радянську територію. Через кілька хвилин радянський прикордонник повторив вимогу, використовуючи російсько-китайський розмовник. Але китайці відмовчувалися. Отримавши від наряду доповідь про порушення кордону, лейтенант Говір підняв заставу по команді «до бою». Застава з доданим їй резервом висунулася до Кам’яних висот. Туди ж кинулися підняті по тривозі резерви сусідніх застав. Керував діями сил начальник штабу загону підполковник Нікітенко. Він зробив розвідку позицій противника з допомогою вертольота. Після прибуття до місця прориву всіх підрозділів, Нікітенко оцінив обстановку. Спостерігачі доповіли про виявлені позиціях як на нашій, так і на китайській території. На нашій стороні противник окопався на північних схилах висот Кам’яна і Права. Чисельність сховалися в окопах китайців була невідома. На правому фланзі, на китайській стороні, була помічена автомашина з солдатами. Крім того, ще одна група з 12 осіб рухалася на лівому фланзі, від китайського поста «Теректы». Група йшла вздовж контрольно-слідової смуги в бік висоти Кам’яна.
Горячее лето 1969-го: бой за Жаланашколь
Оцінивши обстановку, Нікітенко наказав лейтенантові Говору висунутися на Бтрі в бік китайських позицій і зачитати вимогу покинути територію. Ще два БТРа, під командою молодшого лейтенанта Пучкова, Нікітенко направив навперейми групі, що йшла від поста «Теректы» з наказом – затримати групу, але вогню не відкривати. Нікітенко до останнього сподівався уникнути зіткнення. Але група китайців, попри радянські Бтри, продовжила рух до Кам’яної. Лейтенант Говір під’їхав до позицій китайців і через мегафон зачитав звернення на китайському. У відповідь китайці відкрили вогонь по БТРу зі стрілецької зброї. Говір наказав відійти. Протистояння китайців і прикордонників тривало до 7.00. В цей час інформація безперервним потоком йшла від застави у вищестоящі інстанції. Але, як і під час подій на Даманському, у правлячих верхах стався параліч у справі прийняття рішень і брати на себе відповідальність ніхто не хотів. Чиновники футболили інформацію «вищих інстанцій». Супротивник, тим часом, продовжував окопуватися. В результаті, відповідальність за прийняття рішення узяв на себе начальник штабу прикордонного загону підполковник Нікітенко. Він наказав видавити китайців з радянської території. В 7.40 Бтри, під прикриттям штурмують груп вийшли з капонірів і рушили в бік висот. Китайці відкрили вогонь. Прикордонники вдарили у відповідь. Практично відразу була знищена група противника, що йшла з боку китайського посту. Теребенников згадував: «Коли нам наказали атакувати, солдати миттєво вибралися з БТР і, рассредоточившись, інтервал шість – сім метрів, побігли до сопці. Китайці вели вогонь не тільки з Кам’яної, але і з лінії кордону. У мене був ручний кулемет. Побачивши невеликий горбок, заліг за ним, дав по окопах кілька черг. У цей час солдати робили перебіжку. Коли вони залягли і відкрили автоматний вогонь, я побіг. Так, підтримуючи один одного, і рухалися». БТР під номером 217 (ним командував Пучків) рушив у фланг китайських позицій. Його завданням було обійти сопки і перешкодити підходу підкріплень з китайської сторони. Китайці, оцінивши небезпеку, зосередили вогонь по цьому БТРу. Щільність вогню по бронетранспортеру була дуже висока. Кулями і осколками було знесено все зовнішнє обладнання, зрешечені колеса, пробита броня. Від розриву гранати заклинило вежу. Одна з куль, можливо, бронебійна, пробила броню БТРа. Пучков, який сидів за кулеметами, був поранений в стегно. Перев’язавши рану, він продовжив вогонь. Цієї ж кулею був поранений водій БТРа – рядовий Віктор Пищулев.
Горячее лето 1969-го: бой за Жаланашколь
В цей час до прикордонникам прибуло підкріплення з резерву загону. На виручку до 217-му БТРу рушила група з восьми бійців на чолі з Ольшевским. Вони повинні були відрізати китайцям шлях відступу. Ледь ця група зникла за схилом висоти, Теребенников підняв прикордонників в атаку. Розвернувшись в ланцюг, вони пішли на штурм висоти. У цей момент до місця бою підійшло підкріплення – три Бтри мангруппы, які з ходу вступили в бій. Два БТРа Теребенников направив на допомогу групі Ольшевського. Машини рушили в обхід висоти. Екіпажі прикривали один одного. Проти наших Бтрів противник кинув гранатометників. Одному з них вдалося наблизитися на небезпечну відстань до машини, якою командував сержант Мурзін. Це помітив навідник молодший сержант Володимир Заворотницын. Він встиг вдарити по гранатометчику з кулеметів. Одна з куль влучила безпосередньо в гранату, та китайського гранатометника розірвало на шматки. Бтри прикордонників постійно маневрували вперед і назад, не даючи ворожим гранатометчикам вести прицільний вогонь. При цьому намагалися триматися до супротивника лобовою бронею.
Через півгодини після початку бою БТР №217 був остаточно виведений з ладу. Пучков наказав екіпажу залишити машину і перебратися в один з підійшли Бтрів. Між тим, група прикордонників атакувала висоту Права. Вона потрапила під щільний вогонь китайців і понесла втрати. Був убитий Михайло Дулєпов. При підйомі на висоту він був двічі поранений. На гребені його дістала третя куля – смертельна. Крім того, було поранено ще 8 прикордонників. Один з них, сержант Віктор Овчинников продовжував йти вперед з двома перебитими руками! В ногу був поранений і командир штурмової групи старший лейтенант Ольшанський. Але він не вийшов з бою. Лейтенант Говір згадував: «У бою я командував однією з груп. Ми обійшли сопку Права і атакували її. Тут маоїстів було менше, ніж на Кам’яній. Ми, підтримані бронетранспортером, швидко впоралися з ними. З Правого добре проглядався гребінь Кам’яної, окопи засіли в них маоїстами. Встановивши кулемети, ми вдарили по них».
Горячее лето 1969-го: бой за Жаланашколь
В останні хвилини бою рядовий Віктор Рязанов зумів закидати залеглих китайців гранатами, але сам отримав смертельне поранення. Він помер по дорозі в госпіталь на борту вертольота. Слідом за гранатами Рязанова в окопи китайців полетіли гранати інших прикордонників. Китайці здригнулися і спробували вирватися на китайську територію. Але шлях їм відрізувала група Ольшевського. Незважаючи на щільний вогонь китайців, вісім бійців Ольшевського не відступили. Не витримавши, китайці почали схоплюватися й бігти в бік кордону. Втеча почалося по всій лінії оборони китайської. Навздогін за втікачем прикордонники вели вогонь. Рядовий Олексій Храмів захопив китайський кулемет і повів з нього вогонь по противнику. Залишалося кілька осередків опору, але й вони швидко були придушені. До 8.15 бій закінчився. Більшість китайських військовослужбовців пішло за лінію кордону. Екіпажі двох радянських вертольотів Мі-4 під командуванням капітана Геннадія Андрєєва і лейтенанта Володимира Клюса, провели повітряну розвідку. По їх доповідях, противник відступив від лінії кордону і не планував повторних атак. На полі бою було виявлено 19 трупів китайських солдатів. Ще трьох вдалося взяти в полон. Полонених тут же відправили в Уч-Арал. Але доставити вдалося тільки одного, інші померли по дорозі від ран. В ході бою загинуло два прикордонника. Понад 15 отримали поранення і контузії. Вже в ході бою була розпочата евакуація поранених на заставу. Найбільш важких за допомогою вертольотів відправили в Уч-Арал. Отримали поранення середньої тяжкості брали на заставі. Тут до прибуття лікарів наданням першої медичної допомоги займалася дружина заступника начальника застави Людмила Говір. Їй допомагали працівниці місцевої метеостанції Надія Метьолкіна і Валентина Горіна, а також продавець магазину Марія Романова. Який був сенс у цій провокації, залишилося незрозумілим. У цитатнике одного з убитих була знайдена фотографія всіх диверсантів. Вона була пробита кулею, але обличчя більшості позували можна розрізнити. Ні документів, ні написів на одязі виявити не вдалося. Озброєні провокатори були китайськими аналогами радянської зброї: автоматами АК-47, кулеметами РПД, пістолетами ТТ і гранатометами РПГ-2. На одному з трупів був виявлений цікавий трофей. Це був нагородний знак з портретом «великого керманича» Мао Цзедуна. Під портретом була викарбувано напис: «Наданий в честь переможного відбиття агресії радянських ревізіоністів на острові Чжэньбаодао (Даманський). Виготовлений в шеньянских частинах». Мабуть, на Жаланашколь прибув «спеціаліст» по боротьбі з прикордонниками, що воював ще на Даманському. На полі бою було знайдено два трупи кінооператорів з кінокамерами.
Горячее лето 1969-го: бой за Жаланашколь
Це дозволило припустити, що в районі Жаланашколя готувалася якась пропагандистська акція. Яка саме, прикордонникам залишалося тільки гадати. О 9.30 начальник округу доповів про результати бою в Москву. Звідти прийшов наказ: «Беріть більше трупів і трофеїв». Трупи китайців зібрали і перевезли на заставу. Спека в той день досягала сорока градусів. Постало питання, що робити з цим далі. З Москви якийсь чиновник здивовано запитав: «А навіщо ви їх стільки набрали. Досить одного або двох». Начальник округу вирішив сфотографувати кожен труп і скласти по кожному акт. Одну копію акта клали в труну, іншу підшивали в спеціальне справу. На наступний день Москві потрібні трупи для доказу китайської провокації. Дізнавшись, що їх вже закопали, обурилися було. Прикордонники запропонували їм приїхати в Казахстан і самим возитися з разлагавшимися на спеці трупами. Більше з Москви ніхто не дзвонив. За результатами бою був підписаний секретний наказ від 7 травня 1970 року про нагородження відзначилися. Теребенников і Пучків стали кавалерами ордена Леніна. Загиблих посмертно нагородили орденом Червоного Прапора. Ще шестеро були нагороджені орденом Червоної Зірки, двоє – орденом Слави 3-го ступеня, десять – медаллю «За відвагу».
Цей конфлікт став найбільшим після боїв за Даманський військовим зіткненням СРСР і Китаю. На казахстанському ділянці кордону китайська сторона більше не робила провокацій. Отримавши розгром у районі Жаланашколя, китайці швидко стали поступливими і вже 11 вересня 1969 року в Пекіні А. Н. Косигін і Чжоу Еньлай домовилися про припинення ворожих дій.
Взимку на заставу Жаланашколь прийшов наказ з Москви, полоненого повернути, а вбитих китайських солдатів відкопати і передати суміжній стороні. Коли живого порушника і 18 тел передали китайській стороні, наші прикордонники побачили, що китайці труни з тілами своїх солдатів звалили в купу і підпалили. А зі свого товариша, який тільки що повернувся з полону, китайські військові на очах у всіх здерли форму, стусанами загнали в машину і відвезли.
Аналіз подій, що сталися на заставі «Жаланашколь», свідчить про те, що вони є взірцем швидкого і чіткого заходу заздалегідь підготовленою і ретельно спланованою збройної провокації. В ході вогневого бою було знищено підрозділ супротивника, в три рази перевершувало за чисельністю радянських прикордонників. Це стало можливим завдяки швидкості прийняття рішення на знищення, грамотної технічної організації бою, рішучості і мужньому поведінки радянських воїнів. Важливим підсумком стало також вміле застосування бронетранспортерів і вертольотів, які здійснювали безперервну розвідку, доставку боєприпасів і вивезення поранених.
Про повному ураженні противника свідчить і той факт, що якщо навколо всіх інших провокацій, які мали місце на східній і далекосхідної кордоні в 69-му році в Китаї велася широка пропагандистська кампанія, то про Жаланашколе не було сказано ні слова. Це і зрозуміло, кому хочеться визнавати розгром своїх кращих військ належать до військ спеціального призначення, проте і радянська сторона також зберігала повне мовчання про подвиг скоєному радянськими прикордонниками, але вже через тодішньої «секретності», для більшості радянських людей прикордонний конфлікт в районі Жаланашколя довгий час залишався невідомим.
Горячее лето 1969-го: бой за Жаланашколь