Хлопці з нашого двору

0
511

Близько півроку я живу в орендованій квартирі. Отже, будні невеликого двору, що знаходиться майже в центрі міста.

На кутку лежить велика купа сміття. Обійти не можна — всі ходять по ній. Всі щасливі.

Сусіди зверху. Секс — це круто, звичайно. Але, блін, молода леді, ви ніколи не думали, що якщо кричати так сильно, то вас запідозрять в симуляції? А нещодавно ви, займаючись цим, забули закрити балконні двері — тоді-то я й дізнався, що в нашому дворі дуже хороша акустика. Я більш ніж упевнений, що тепер у тому, що ви сімуліруете, зі мною згоден весь двір, включаючи бабусь на лавочці і дітей, що гралися на вулиці.

Сусіди зверху-праворуч. Триденний алкогольний марафон ватагою в п’ять-шість чоловік. Без коментарів.

Сусіди зліва. Тримають штук вісім (точно не рахував) звичайних дворових собак. Тобто собаки живуть як би і у них, і на вулиці одночасно. Добрі люди, че. Та й собаки теж хороші. Щоранку сусідська двері відчиняються, і вся ця зграя з тупотом стада антилоп і радісним гавкотом біжить по довгому коридору за напрямом сходами. Ввечері хтось до когось прийшов — собаки, природно, піднімають гавкіт. Всі. Хором. Засинаю з посмішкою на обличчі і думкою: «Живу, блін, як в сараї».

Чувак з першого поверху. Дві години ночі. Починає грати на фортепіано. Виходжу на балкон. Прислухаюся — блюз. І грає чувак просто класно. Одягаюся, йду за пивом і сигаретами. Концерт тривав до четвертої ранку, я отримав величезне задоволення. Дякую, чувак!

І так живе весь будинок. Думаєте, мене це задолбали? Зовсім ні! Це життя. А задовбали деякі знайомі, які зараховують себе, мабуть, до числа «небидла»:

— Та як ти можеш тут жити?!
— Так вони ж всі мудаки!
— Дай їм пару раз п#$ди — відразу все закінчиться!

І так далі, і тому подібне. Повірте, мені мої сусіди анітрохи не заважають. Як думаєте, чому? Та тому, що я — не пуп землі, ось чому. Вони шумлять — значить, їм так потрібно. І не моя це справа. Я можу лише отримувати з цього задоволення.