Я живу в дев’ятиповерхівці, в під’їзді на 170 квартир. Як же задовбали сусіди! Не всі: тільки та категорія, яка вважає весь світ великий звалищем. Я просто офигеваю, коли людина сама робить з під’їзду вонюче-брудно-мерзенну будку.
Сміттєпровід забивається три рази в тиждень — а все тому, що якась наволоч намагається запхнути в нього килим, восьмилитровую каструлю або величезний пакет з пластиковою тарою. Не знайшовши можливості впихнути в злощасну трубу ще й половинку протухлого кавуна, інший полудурок залишає її поряд на майданчику, напевно, сподіваючись, що якась добра душа все ж викине плід. Щоб скрасити кавуну самотність, до нього приєднуються інші мішки з ароматним вмістом. На майданчику утворюється пахуча свалочка, заповнююче соками гниття весь поверх. А в п’ятнадцяти метрах від під’їзду нудьгують напівпорожні сміттєві баки — Екшн ти до них, мабуть, не дозволяє релігія.
Інша тема — щотижневі халявні газети і листівки, які за чиєюсь волею через п’ять хвилин після відходу кур’єра покривають підлогу першого поверху рівним шаром. Мабуть, для того, щоб ніжними ніжками не ступати по розпусті, залишеним нещодавно під сходами.
Бідний ліфт — окрема серцевий біль. Чого він за своє життя не бачив: плювки, ссанье, бички, залишки будматеріалів…
Слово «задовбали» занадто м’яко виражає всю ступінь мого здивування з цього приводу. Сусідські скоти, якщо вам так подобається бачити і нюхати все це, створіть неповторну атмосферу у себе в квартирі — навіщо далеко ходити?! Або просто навчитися бути людьми.
