Хто занадто любить гроші

0
72

Нещодавно я приїхала в невеликій заполярний містечко з населенням близько 25000 чоловік. І вже в перший тиждень свого перебування там встигла задолбаться. Ні, не від суворого клімату, тому що тут зима триває 10 місяців в році, і не з-за того, що світлий час доби всього 2 години. Я задовбали з-за ситуації з продуктами харчування.

Ціни на всі тут мало не в 2 рази вище, ніж «на материку» (серед місцевих так прийнято говорити, тому що містечко це повністю відрізаний від великої землі і дістатися сюди можна тільки літаком, хоча географічно тут справжнісінький материк, навіть не півострів), а асортимент при цьому помітно нижче. Можливо, ви скажете, що це з-за поганого постачання або проблем з доставкою? Немає тут таких проблем. Всі поставляється нормально, і дефіциту сильно не спостерігається. Насправді проблема в тому, що тут немає жодного великого мережевого магазину, які є в усій країні, навіть у сільській місцевості, не кажучи вже про гіпермаркетах, які давно стали загальноросійським явищем. Зате тут на кожному кроці стоять кіоски, які як раз і завищують ціни в 2 рази. І у кожного ларька — свій ІП. Тут є, звичайно, пара-інша відносно великих магазинів, але, знову ж таки, їх тримають ті ж самі ІП, та й ціни там анітрохи не відрізняються від ларьків. Зрозуміло, ні про які знижки та акції там не чули і чути не хочуть.

Не потрібно бути генієм, щоб розуміти, що саме ці самі ІП і перешкоджають просуванню в це містечко великих мережевих магазинів, в яких все набагато свіже і якісніше, а сервіс незрівнянно краще. Якщо прямо зараз пустити сюди всього один гіпермаркет, то всім ці ІП моментально прийде кінець. Тому що будь-яка людина в здоровому глузді піде закуповуватися там, де все гірше і дорожче?

Я дуже чекаю того дня, коли тут відкриються хоча б 5 магазинів, які є по всій країні і які сприймаються вже як належне. Як у будь-якому закутку повинні бути пошта, поліція і швидка медична допомога, то повинні бути і ці самі магазини. Можливо, зараз підтягнуться захисники так званого малого бізнесу і запитають, куди подітися в такому випадку всім цим незліченною ІП? Я відповім — зайнятися виробництвом, просуванням і реалізацією місцевих продуктів, яких немає «на материку». Це в першу чергу оленина, північна риба, якої не менше десятка найменувань, ягода, виростає тут, в тундрі. З усього цього можна приготувати величезну різноманітність різних страв і створити місцеві бренди, які серед місцевих жителів підуть на ура. Для прикладу — на сусідньому Ямалі люди навчилися робити з місцевого моху продукт, що нагадує за смаком шоколад.

У місті не вистачає навіть замороженої риби, доводиться закуповувати у жителів довколишніх селищ. Також тут не вистачає пекарень, в яких можна було б у будь-який час взяти свіжий хліб будь-якого виду — від класичного «цегли» до італійської чіабати і французького багета. Тут навіть немає жодного закладу швидкого харчування, де можна було б швидко перекусити в обідню перерву, якщо не взяв з собою на роботу домашній обід.

Загалом, нехай займуться місцеві місцевими продуктами, а те, що привозиться «з материка», нехай реалізується великими мережами за прийнятними цінами. А поки — задовбали своїми перепродажами. Пора б уже самим почати щось робити.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here