Косоокість, рахіт, ноги колесом… «Гидке каченя» в дитинстві, з часом Любов Поліщук перетворилася в одну з найкрасивіших актрис кіно. Її називали радянської Марлен Дітріх. Але по-справжньому зоряною життя Поліщук за великим рахунком не було.
Актриса Московського театру мініатюр Любов Поліщук. 1981 р. / Шахвердиев / РІА Новини
Блискучі очі і чуттєві губи, довгі ноги і модельний — 175 см — зріст. А ще бездоганна фігура. До кінця днів. Всім на заздрість.
Для колег вона була Любаней. Чоловіки падали ниць. Називали феєрверком. І порівнювали з відкритою пляшкою шампанського — настільки життєрадісною завжди виглядала актриса. Вона вміла сміятися, навіть коли на душі шкребли кішки і до горла підступали сльози. А вже як доля поколачивала її багато років — про це знала тільки сама Поліщук.
Сина віддала до інтернату
Післявоєнний Омськ. Тато — робітник на будівництві, мама — швачка. Бідна напівголодне життя в бараку. А крихітка Любочка всім повідомляє, що буде «алтисткой». Ага! Косоока і кривонога рахитичка (про всіх дитячих проблемах розповідала в інтерв’ю і сама Любов Григорівна, і її мама — Ольга Пантеліївна) — на сцену!.. Але, навіть коли від зовнішніх недоліків вдалося позбутися, як батьки могли вмовляли дочка вибрати більш приземлену професію і стати, наприклад, інженером.
Танець у виконанні солістки Московського мюзик-холу Любові Поліщук. Фото: РИА Новости/ В. Рибалок
Дарма що твердий характер у Любані був з дитинства. А як інакше? Це пізніше з косоокістю стали боротися, надягаючи дитині окуляри і заклеюючи одне скло папірцем або ганчіркою. Люба ж сама інтуїтивно прикривала одне око долонею. І не засмутилася, навіть запізнившись на іспити в театральному інституті в Москві. Повернувшись не солоно облизня додому, влаштувалася в філармонію. Читала гумористичні оповідання, співала, танцювала. Навіть вискочила заміж за колегу Валерія Макарова, з яким потім відправилася в Москву, в мюзик-хол. І все начебто йшло як треба. Та тільки Люба була зацікавлена у своєму розвитку. А Валеру все частіше бачили з… пляшкою. Кажуть, у хмільному угарі чоловік бив більш успішну дружину, заздрив, мстився. І ніхто не міг вплинути на ситуацію. Навіть маленький син Альоша. Дуже схожий на батька.
Люба розлучилася і, залишивши дитину в Омську у своїх батьків, поїхала в Москву. Треба було якось жити далі, пробиватися, завойовувати столицю. Яка, як відомо, сльозам не вірить. Тут треба працювати в поті чола. Щоб з провінційної естрадної артистки стати справжньою зіркою сцени та екрану. Іншого виходу немає.
Трохи пізніше, як-то десь влаштувавшись, Поліщук забрала до себе Альошу, але спати їм все одно доводилося на одному матраці. Коли хлопчикові прийшла пора йти в школу, актриса віддала його в інтернат. Інакше їздити на гастролі і зніматися було б нереально. Але кому було важче в цій ситуації? Альоші, який і не знав про існування інших варіантів навчання? Або Любі, у якої серце розривалося від неможливості бути з сином?.. Ця біль була з нею до кінця життя. На щастя, син з часом все зрозумів правильно і не вініл мати.
Подорослішавши, Олексій готовий був і з батьком налагодити стосунки, навіть полетів в Омськ. Але батька не знайшов. А через півроку прийшло повідомлення, що Валерій Макаров помер. 45-річним…
Любила насіння і море
До того часу у Любові Поліщук в Москві була вже зовсім інше життя. Відпрацювавши кілька років у театрі мініатюр, актриса отримала вищу освіту в Гітісі. Головними ролями розпещена не була, але багато знімалася. А головне, знову вийшла заміж, народила дочку Мариэтту. І, здається, тепер була по-справжньому щаслива.
Графік Сергій Цигаль з московської богемної родини (бабуся — письменниця Маріетта Шагінян, Герой Соцпраці, лауреат Сталінської і Ленінської премій, депутат Моссовета, тато — народний художник РФ), здавалося, зовсім не пасував її темпераментом і способу життя. Цигаль і Поліщук були такими різними, що ніхто з близько знали сім’ю не вірив, що союз може бути довгим. А вони прожили у шлюбі 22 роки. Цигаль навіть пару раз знявся в кіно. Причому одного разу — буквально в чому мати народила. А вже як він готував для своєї Любаші! Як брав на себе всі домашні клопоти, щоб вона могла спокійно займатися творчістю!..
Любов Поліщук у сцені з вистави «Хармс! Чармс! Шардам! Або школа клоунів» московського театру мініатюр. Фото: РИА Новости/ Спектор
І ось начебто гендерні ролі тут були переплутані. І багато знали Цигаля тільки як «чоловіка Поліщук». А для подружжя, мабуть, це і був єдино можливий варіант спільного життя. Хоча Любов Григорівна працювала не заради мистецтва. Вона була справжньою добытчицей, орала не шкодуючи себе. Потрапила в аварію за два тижні до прем’єри — і виходила на сцену в корсеті. Коли Цигаль зробив свою кулінарну передачу на ТБ, моталася з ним по містах і країнах, розбавляючи кадр байками і іскрометними жартами. Тому що розуміла: мірятися в родині тим, хто скільки заробив і чого досяг, значить повільно, але вірно йти в глухий кут.
Яскраві ролі Любові Поліщук
«Дванадцять стільців» (1976) — танцює танго.
1/10 Фотографій
Перейти до фотострічці
32 роки Поліщук знімалася в кіно. Зіграла більше сотні ролей. Активно працювала в антрепризі. Але тільки останні шість років, як зізнавалася потім мати актриси, Любов Григорівна жила більш-менш пристойно у фінансовому плані. Була куплена квартира у Великому Казенному провулку, реконструйована стара дача Шагінян в Коктебелі… Поліщук обожнювала там відпочивати. Вибирати на ринку насіння, далеко запливати, є кавуни, обливаючись соком. І бути просто жінкою. Поруч зі своїм Санчо Пансою…
Працювала до останнього
Коли вранці 28 листопада 2006 року ЗМІ передали повідомлення про смерть 57-річної Любові Поліщук, багато взяли це за фейк. Вірити в те, що знімалася до останнього актриса могла несподівано піти, нікому не хотілося. А вона просто була дуже терплячою. Життя навчило: не нити, не докучати проблемами. Цигаль лише натяками дав знати про них близьким колегам. І робив все можливе, щоб врятувати кохану. Кинув усе і був поруч з матір’ю Олексій. Повернулася в батьківський дім Маріетта. Приїхала з Омська Ольга Пантеліївна. А сама Любов Григорівна, поки могла, дзвонила Кобзону і кричала в трубку: «Йосип, я дуже хочу жити!» Всі знали, що співак допомагав багатьом. Але врятувати Любаню не в силах були навіть найкращі лікарі Москви та Ізраїлю. Життя Поліщук була як спалах. Яскрава. Але коротка.
А про те, що через тиждень після її похорону Сергій Цигаль попросив пасинка і тещу відмовитися від частки у спадщині, говорити не будемо. Вірити в це теж не хочеться.
