Адольф Луї Луетгерт (Adolph Luetgert) приїхав в США з Німеччини в 1870-х роках і влаштувався в Чикаго. Він відразу ж почав налагоджувати тут свій бізнес по виробництву ковбас і ці ковбаси дуже припали до смаку місцевим жителям.
Перша дружина Адольфа померла в 1877 році, залишивши йому четверо дітей, а через кілька місяців він вже одружився на німкені по імені Луїза Бикнез.
Попит на смачні ковбаси ріс, прибуток Луетгерта збільшувалася і в 1894 році він вирішив побудувати великий ковбасний завод. До 1897 році він вже вважався «ковбасним королем» Чикаго, а його компанія мала солідну назву «AL Luetgert Sausage & Packing Company» (Паранормальні новини — paranormal-news.ru).
Зовсім поруч з чотириповерховим ковбасних заводом Луетгерт збудував для себе, дружини і дітей великий триповерховий особняк. Все у нього йшло відмінно і в справах і в сімейному житті.
Луїза Бикнез була дуже привабливою жінкою на 10 років молодшою за чоловіка. Вона була невеликого зросту і дуже витонченої статури, з-за чого поряд з Адольфом виглядала швидше як його дочка.
На весілля Адольф подарував їй важке золоте кільце, створене спеціально для Луїзи. Усередині кільця була гравірування «LL» (Луїза і Луї). Тоді Луетгарт ще не знав, що саме це кільце погубить і його роботу і життя.
Однак щасливе життя подружжя незабаром почала давати тріщини, вони став часто сперечатися по кожній дрібниці і всі сусіди і навіть заводські робітники чули ці суперечки. Зрештою Луетгерт так від цього втомився, що переїхав жити в свій робочий кабінет на заводі.
А 1 травня 1897 року Луїза раптом кудись безслідно зникла. Старші сини почали шукати свою матір і прийшли до батька на завод, але Адольф сказав їм, що його дружина вчора пішла провідати свою сестру.
Минуло кілька днів і Луїзи так ніде і не було. Першим увірвався терпець у Дидриха Бикнеза, брата Луїзи, він подав заяву в поліцію про зникнення сестри. Слідство у її справі взявся вести капітан Герман Шуттер, якого описували як жорстокого, але чесного детектива.
Шуттер і його помічники почали пошук Луїзи з опитування сусідів та родичів. Швидко з’ясувалося, що до сестри вона не ходила і ніхто з рідні її взагалі не бачив останніми днями. А від сусідів капітан дізнався про частих сварках Луїзи з її чоловіком.
Потім капітан здогадався розпитати одного з співробітників ковбасного заводу по імені Вільгельм Фулпек і він розповів, що напередодні зникнення бачив як Луїза заходила на територію заводу. Потім і нічний сторож підтвердив, що бачив пізно ввечері на заводі Луїзу, яка при цьому була разом зі своїм чоловіком Альфредом.
Коли той же сторож розповів, що Луетгерт дав йому якесь доручення, щоб він на всю ніч пішов із заводу, у Шуттера закралися перші підозри. Вони зміцнилися, коли він дізнався, що до зникнення Луїзи завод був на 10 тижнів закритий для реорганізації, а за день до її зникнення Луетгерт замовив 378 фунтів сирого поташу (карбонат калію) і 50 фунтів миш’яку.
В голові Шуттера після цього вишикувалася чітка схема — ковбасник вбив свою дружину, а потім выварил її в кислоті, після чого спалив останки в заводській печі. Враховуючи цю теорію, люди Шуттера почали пошуки в підвалі заводу, де зовсім поруч з печами знаходився величезний чан з подрібненим курячим м’ясом.
М’ясо витягли з чана і почали ретельно перевіряти густий залишок на дні на наявність в ньому кісток або шматочків тканини від одягу Луїзи. І невдовзі офіцер Уолтер Дін знайшов там шматочок явно від людського черепа і частина золотого кільця з гравіруванням «LL» — кільця Луїзи.
7 травня 1897 року Адольф Луетгерт був офіційно звинувачений у вбивстві дружини і заарештований, незважаючи на те, що він кричав про свою невинність. Пошуки останків Луїзи були продовжені, але більше нічого так і не знайшли. Однак і одного шматка кільця вистачало для звинувачень.
Коли подробиці злочину з’явилися в пресі, серед місцевих жителів стала швидко поширюватися зовсім інша версія — тіло Луїзи не спалили в кислоті і печі, а пустили на фарш для ковбас.
А так як між її вбивством і арештом чоловіка пройшло досить багато днів, ковбасу з її тіла, ймовірно, вже встигли розкупити і з’їсти. Люди були в шоці від таких думок.
Не варто й говорити, що продукцію Луетгерта після цього більше ніхто не купував.
21 жовтня 1897 року відбувся суд на Луетгертом і присяжні не могли розібратися з покаранням. Хтось хотів для нього смертної кари, інші ж хотіли дати йому довічне. Адвокат Луетгерта — Лоуренс Хармон вважав його невинним і щиро вірив у це.
Після другого засідання суду 9 лютого 1898 року Адольфа Луетгерта засудили до довічного у в’язниці міста Джолиет, недалеко від Чикаго. У в’язниці Адольф швидко охляв, став дуже неспокійним і нарешті зізнався охоронцям, що до нього приходить привид убитої дружини Луїзи. За його словами, вона хоче помститися йому, хоча він її не вбивав. Через два роки Адольф помер від нервового і фізичного виснаження.
Його адвокат Лоуренс Хармон до останнього вважав свого клієнта невинним і навіть витратив 2 тисячі доларів своїх грошей на спроби знайти Луїзу. Але він її так і не знайшов і закінчив свої дні в психлікарні, так як зійшов з розуму від пошуків.
Незабаром після того, як Адольф Луетгерт помер у в’язниці, привид убитої Луїзи стали бачити поряд з їх триповерховим особняком.
Зараз на цьому місці (на південно-західному куті Hermitage Avenue і Diversey Parkway) давним давно немає жодного заводу (він був сильно перебудований в пізні роки), ні стоять тут колись будинків, але напівпрозору жінку в старовинному плаття іноді бачать тут до сих пір. Кажуть, що особливо високий шанс побачити її 1 травня, у день коли її вбили.
