Нас десять чоловік. Інколи нам трапляється готувати щось разом. Ось тут і починається справжнє пекло. Кожен займається своєю стравою, але вважає своїм обов’язком давати поради іншим:
— А цієї спеції сюди треба побільше сипати.
— Я б замість цього соусу використовував он той з верхньої полиці.
— Зменш вогонь.
— Додай вогонь.
— А я вдома це блюдо трохи по-іншому готую, ось послухай…
Незважаючи на те, що у нас є вже готові, перевірені часом рецепти та інструкції, майже кожен вважає своїм обов’язком звернутися за порадою саме під час приготування страви.
Все б нічого, але дев’ять з десяти — кухаря нехай в невеликому, але досить престижному ресторані, а я — шеф-кухар цього закладу. Мабуть, ми не даремно народилися в Країні Рад: пристрасть до порад у наших людей не відняти. Ми не задолбались, звикли вже: як-ніяк колектив.