Сьогодні я в черговий раз втратила віру в людство.
Регулярно віддаю непотрібні речі через групу Вконтакті, так як квартира маленька і складати зайве нікуди. Вчора розмістила оголошення, що віддаю два пакета дитячих речей, забирати там-то, відповіді писати в лічку, тому що коментарі не читаю.
За ніч підтяглася натовп бажаючих, я домовилася з однією дівчиною і вирішила написати в групу, що речі заброньовані. Відкриваю своє оголошення і що ж я бачу? Коментар цитую майже дослівно: «Відвезіть краще речі в дитячу інфекційну лікарню, там лежить кинутий хлопчик, йому потрібніше». І двадцять один лайк. Двадцять один лайк, Карл!
Мати вашу, люди, що це було? Двадцять дві людини володіють вибірковою сліпотою і не бачать, куди мені потрібно писати? Двадцять дві людини не вміють користуватися особистими повідомленнями? Або просто є двадцять два «добреньких» людини, які сподіваються, що я візьму на роботі відгул, а в кожну руку по величезному пакету речей, приїду в дитячу інфекційну лікарню і буду там з’ясовувати, чи є тут кинутий хлопчик і потрібна йому одяг?
А потім ще й притягну інфекцію додому своєму хлопчикові. Я б із задоволенням віддала ці чортові речі цього хлопчика, якщо б ви, по-перше, дали мені більше інформації, по-друге, забрали речі. Я не благоЕкшн ний фонд, і не безкоштовне таксі, але могла б зробити добру справу і допомогти зробити його вам.
Не треба намагатися зробити добру справу чужими руками.
