Ось і у мене з’явився реальний привід натиснути на кнопку «Виплакатися». Мене задовбали батьки. Причому не мої батьки і взагалі не всі батьки цього світу, а особливий вид батьків, у яких в усьому винен інтернет.
Ось типові переконання таких ось людей:
«В інтернеті шахраї крадуть гроші. Отже, там сидять одні шахраї!»
«Мешканець соцмережі заманив дівчину зі своїх „друзів“ і зґвалтував. Отже, там сидять одні маніяки»
«Багато людей знайомляться по інтернету, і у них нічого не зростається. Отже, знайомства в інтернеті не мають майбутнього, і нема чого тут!»
А ще дуже багато люблять говорити, що люди біжать в інтернет від реальності. З цим я частково погоджуся — деякі Екшн сно тікають від реальності в інтернет. Але люди, про яких я пишу в цій задолбашке, теж відірвані від реальності. Адже вони думають, що в інтернеті сидять лише злочинці. І що ж виходить — ваші діти, які сидять в інтернеті, — теж злочинці?
Дорогий читачу, якщо ти раптом дізнався тут себе, то дочитай ж цю історію до кінця. А потім можеш закидати мене тапками у відповіді.
Зрозумійте ви нарешті, в інтернеті сидять люди. Ті ж самі люди, яких ви щодня зустрічаєте на вулиці. І серед них — раптово! — зустрічаються маніяки, шахраї і бабії. Розумієте, про що я? В інтернеті сидять звичайні люди. Серед них повно хороших, а повно і поганих. І в тому, що ці погані люди є, інтернет не винен. Це всього лише частина реальності. Так, неприємна. Так, огидна. Але частина.
І вам би, звичайно, хотілося, щоб ця частина була тільки в інтернеті, а не в реальному житті. І вам би хотілося думати, що всі маніяки, злодії і ловеласи створені інтернетом, а в реальності таких людей, звичайно ж, немає і бути не може. Але не обманюйте себе, прошу вас. Не втечіть від реальності і подивіться правді в очі: всі ці погані люди існують насправді, а інтернет — це просто таке ж місце зустрічі, як вулиця, школа, площа або клуб за інтересами.
І невже ви всерйоз думаєте, що якщо ви не дозволяйте дітям ходити в інтернет, то вони будуть врятовані від всіх хижаків цього товариства? А ось і ні! Ви забули, що в інтернеті сидять реальні люди. І якщо навіть інтернету немає, то люди-то залишилися. І ваші діти все ще мають можливість від них постраждати.
З деякими з моїх друзів я б ніколи не зустрівся без інтернету. А деякі мої знайомі без інтернету ніколи не створили б сімей. І навіть життя деяких не були б врятовані, якби не було інтернету.
Так що я поминаю інтернет добрим словом. Не забуваючи, звичайно ж, про те, що там не тільки добро.
