Легкою ходою

0
9

Такого у мене, зізнаюся, ще не було. Стою в магазині, заходять троє чоловіків — всі представницькі, років 45-50. Я стою в одному кінці, там, де каса, а покупці в іншому.

— Дівчина, нам би горілку ***.

Беру ключі, йду до них. Шафка з горілчаними запасами знаходиться низько, я в короткій спідниці намагаюся відшукати потрібну пляшку. Нарешті, почервонівши від сорому (говорила мені мама, одягни джинси!) і від того,що так незручно сидіти, беру пляшку і повертаюся до каси.

Другий мужик розуміє-таки, що йому потрібна така ж горілка. Я знову з ключами топаю до них, лізу в шафку, намагаючись поправити спідницю. Повертаюся, зла і червона, і питаю:

— Ще що-небудь?!

Мужики вже і так похіхіківалі за моєю спиною, а тут, видно, вирішили не соромитися:

— А нам просто подобається дивитися, як ви ходите!

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here