У матчі проти Швеції захисник Микита Задоров набрав своє перше очко на чемпіонатах світу, не пішов і при цьому «настрахав» скандинавського колегу по амплуа Маттіаса Экхольма, який всю першу половину зустрічі різними способами «ліз під шкіру» провідним російським хокеїстам – в основному, нападником. Йому хотіли врізати, але стримувалися Олександр Овечкін, Кирило Примх, Микита Кучеров, Микита Зайцев, Євген Кузнєцов, Олександр Барабанів. Однак, після того, як до нього під’їхав Задоров, Екхольм, здається, вгамувався. Принаймні, так здалося візуально.
– Микита, яке чарівне слово сказали Маттіасу, що він «розсудливим»?
– Та так, сказав дещо, а дещо на потім залишив…
– На яку «потім»?
– У НХЛ я п’ять разів за сезон проти його «Нешвілла» граю, так що встигну виговоритися.
– Екхольм – провокатор?
– Він розмовляє. Але давайте не будемо про нього.
– Просто шведи нетипово задерикувато провели матч. Вони з самого початку були такими, або під час другого періоду, по ходу якого ви їм шість штук поклали, «включилися»?
– Програвати нікому не подобається. Тим більше – крупно. В такій ситуації всі задираються. У НХЛ ми часто граємо один проти одного, знаємо гравців і розуміємо, кого можна і треба задерти, а кого не варто. Це теж частина хокею.
– Тобто, бити шведів ви не збиралися, як здалося в парі моментів?
– Ні. Я знаю межу, яку не слід переходити, щоб не заробити видалення. Вам це здається складним, для нас же це повсякденно.
– А чому перший період гри зі шведами таким складним для російської команди вийшов? Якщо порівнювати з другим – як чорне і біле.
– Все ніяк розбігтися не могли, ось і встали. Можливо, тому що гра пізня. Ми-то звикли в інший час виходити. У перерві нам сказали: «Починайте показувати свій хокей, тоді все буде нормально». Ми так і зробили: побігли на їх захисників, які не давали тим продихнути, з-за чого вони стали втрачати шайби, а у нас пішли моменти, які ми просто не реалізували. Благо, майстерності у нашої команди вистачає.
– Перемогли, і тепер на порядку денному Америка, хоча у випадку програшу могла бути Німеччина…
– А яка різниця з ким грати?
– З німцями теоретично легше.
– А після них знову американці… Так що неважливо, хто і коли. Якщо ми налаштовані на «золото», а ми на нього налаштовані, то повинні обігравати будь-якого суперника. Другого-третього місця для нас не існує.
– За розкладами в паралельній групі стежили?
– Ну як стежили… Знали, при якому результаті матчу Канада – США, з ким будемо грати у чвертьфіналі. Але особливо на цей рахунок не заганяли. Було пофігу, як вони зіграють.
– У американців другий по молодості складу на турнірі – 25,5 років. Як скористатися цим фактором? Може, залякати «юних, неоперених»?
– Та навряд чи… Яким би молодим не був їх склад, зірок там теж вистачає. Патрік Кейн, Джек Айкел, Джоні Годро, Зак Веренски, який під’їхав на днях – все це провідні гравці своїх команд НХЛ. Молоді брати Хьюзы теж хороші хокеїсти. Матч у будь-якому випадку буде важким. Нам важливіше не дивитися на суперника, а показати свою гру. Тоді у нас ніяких проблем не виникне.
