Є в одній інстанції, куди я періодично ходжу, феєричний секретар. В його обов’язки входить прийом заяв, обдзвін за результатами, призначення зустрічей. При цьому мова у нього невиразна, як ніби після інсульту: говорить він з трудом, наче це вимагає значних зусиль, задіює м’язи обличчя, нехарактерні для виголошення того, що він говорить.
Я все розумію і не вважаю, що якщо у людини виникли проблеми зі здоров’ям, то його треба звільнити. Але змінити посаду в рамках тієї ж організації, яка релігія не дозволяє? Чому спілкування заявника з секретарем, через яку проходять всі відвідувачі і всі дзвонять, повинно перетворюватися в угадайку і розтягуватися по часу? Він говорить дуже повільно, його доводиться постійно перепитувати, тому що незрозуміло, що він говорить.
Я не знаю причин, за якими ця людина займає свою посаду, але задолбали перепитувати і витрачати час на те, щоб розібрати, що мається на увазі.
