Станіслав Тарасов
США продовжують «велику гру» на Близькому Сході
Коли американці поряд з економічним тиском на Іран стали нарощувати свою військову присутність у Перській затоці — перекинули ударну групу ВМС США з авіаносцем «Авраам Лінкольн», а на їх авіабазу в Катарі прибутку бомбардувальники В-52 — стало очевидно, що готується увертюра до якихось подій у регіоні.
Спочатку американські видання з посиланням на дані ізраїльської розвідки вказували, що «Іран має намір провести в Іраку оперативні заходи, спрямовані на витіснення США з цієї країни». В Багдад терміново подався з візитом державний секретар США Майк Помпео. Але тоді пронесло, хоча британські експерти писали про розкручуванні сценарію військової ескалації навколо Тегерана. Вдарило в іншому місці. Спочатку неподалік від порту емірату Фуджейра, розташованого приблизно 140 кілометрів на південь від входу в Ормузьку протоку і забезпечує доступ в Перську затоку, була здійснена диверсія, в результаті якої постраждали чотири торгові судна, що належать різним країнам. При цьому двом саудівським танкерам був нанесений значний збиток, хоча це і не призвело до жертв або розливу нафти. Потім за допомогою дронов було скоєно напад на центральний нафтопровід саудівської державної нафтовидобувної компанії Saudi Aramco, що знаходиться недалеко від Ер-Ріяда. Компанія була змушена припинити експлуатацію нафтопроводу «з міркувань безпеки».
Відповідальність за цей акт взяла на себе чинна на території сусіднього Ємену шиїтське угруповання хуситов. Тегеран заявив про непричетність до події, висловив стурбованість «політичним авантюризмом іноземних гравців, які прагнуть чинити перешкоди морського судноплавства в регіоні Перської затоки», закликав провести ретельне розслідування інцидентів. Тим не менш, як і слід було очікувати, Ер-Ріад звинуватив у всьому Іран. Цікаво, що Помпео після переговорів в Сочі з керівниками Росії, коли в числі інших обговорювалася проблема Тегерана, так відповів на питання журналістів про причетність Тегерана до диверсійних операцій проти вантажних суден: «Поки у нас немає ніякої конкретної інформації». Хоча раніше Вашингтон видавав попередження для суден, заявляючи, що «Іран або його маріонетки можуть спробувати вплинути на навігацію комерційних і військових судів в регіоні».
До речі, авторитетний експерт Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) Себастьян Зонс раніше вказував, що «в Ер-Ріяді значно переоцінюють вплив Ірану на шиїтів, які проживають в Бахрейні та в самій Саудівській Аравії, а також на хуситов в Ємені». І означав прояв у регіоні чинники так званої «третьої сили», яка зацікавлена не тільки в зіткненні Саудівської Аравії з Іраном, але і в зриві переговорів по сирійському врегулюванню і консультацій з Ємену. «Виправдано чи ні, — заявляє Зонс, — але Саудівська Аравія відчуває себе оточеною ворогами, підлеглими Ірану: в Бахрейні, Сирії, Ємені і в Іраку». А «хвороблива підозрілість саудівців по відношенню до Ірану заважає знаходженню мінімальних точок дотику з Тегераном і робить неможливим прагматична взаємодія двох держав».
Головна небезпека в тому, пише німецьке видання Tagesanzeiger, що «в середньостроковій перспективі конфлікт між Ер-Ріяд і Тегераном загрожує вилитися навіть у четверту війну в Перській затоці, яка може перевершити всі попередні три, починаючи з 1980 року за кількістю жертв, кількістю руйнувань і негативних наслідків для всього регіону». І ось на цьому тлі король Саудівської Аравії Салман виступив із закликом до країн Ліги арабських держав і Ради співробітництва держав Перської затоки провести 30 травня екстрений саміт в Мецці. Можливо, в цій зустрічі візьмуть участь глави держав і урядів Організації ісламського співробітництва. Напередодні Саудівська Аравія і ряд інших країн Перської затоки дозволили США розмістити війська на їх території і американські кораблі в їх територіальних водах в Перській затоці. Але якщо виходити з колишнього досвіду, відносини арабського світу до проблеми визнання американцями Єрусалиму столицею Ізраїлю або ж їх рішення визнати юрисдикцію Ізраїлю над Голанськими висотами, всі такі саміти обмежуються лише балаканиною і порожніми деклараціями.
Навряд чи щось зміниться і цього разу. Навіть незважаючи на те, що в регіоні знову заговорили про можливість створення спрямованого проти Ірану «арабської НАТО». Справа в тому, що політика Вашингтона на Близькому Сході захлинається, втрачає свою ефективність і перспективу. Сумніваємося, що вони серйозно розглядають варіанти ще однієї військової інтервенції в регіоні. На іранському напрямі США не отримали підтримку з боку Європейського союзу. Візит Помпео в Сочі, який прийшов на момент загострення ситуації навколо Ірану, демонструє бажання президента США Дональда Трампа, можливо, тактичного властивості, дещо змінити траєкторію зовнішнього курсу країни. Швидше за все, США більше влаштував би сценарій, при якому Росія виступила в ролі посередника у врегулюванні відносин Саудівської Аравії і Ірану.
Однак Вашингтон при цьому не знімає з порядку денного питання «зміни режиму в Тегерані», не відмовляється від інформаційної війни і масованої пропагандистської кампанії, стверджуючи, що «головним спонсором тероризму в регіоні є Іран». Проблема ще й у тому, що США не вдається (або вони просто не прагнуть до цього) сколотити арабська антииранский альянс, побоюючись, що потім він може розвернутися у бік боротьби з Ізраїлем. Нарешті, американці не втрачають надії все ж тихо домовитися з Тегераном, де певні сили закликають бути обережними з Росією». Як повідомляє CNN, Білий дім передав посольству Швейцарії в США, яке представляє інтереси Ірану, телефонні номери Трампа, побажай Тегеран встановити зв’язок.
Американці, як бачиться, дотримуються політики, коли, з одного боку, вони тримають Іран в стані політичної психологічної напруженості. З іншого боку, їм важливо не допустити фундаментального розвороту арабських держав із західного напрямку на східне. «Велика гра» на Близькому Сході триває.
