Помічаю якийсь новий вид нищебродов.
Раптово оголошується який-небудь старий приятель, з яким ми тепер живемо в різних містах.
— Привіт, як справи?
— Добре, а ти як? Чим займаєшся взагалі?
— Так все круто, працюю там-то, платять добре. Скучив, давно не бачилися.
— Я теж. Якщо хочеш, приїжджай в гості, місця в квартирі повно.
— Купи мені квиток. Буде круто, потусим!..
Або лайт-версія в рідному місті:
— Привіт, давно не бачилися!
— Так, точно, треба зустрітися. Як щодо зібратися у мене тоді-то?
— Ти живеш далеко, таксі дороге…
— Якщо хочеш, зустрінемося раненько, поїдеш, коли ще автобуси ходять. Або залишайся ночувати.
— Не хочу громадським транспортом…
Гаразд би одиничний випадок. Але, друзі, за що ви потім ображаєтесь на мене?