Я більше не можу це мовчки терпіти. Моя бабуся — мусорщица. Ми живемо не бідно, у нас завжди є їжа, одяг, предмети побуту та гігієни, є гроші на все це. А ще є відро для сміття і коробка з макулатурою, яка періодично відправляється на дачу до тітки, щоб там це все згоріло. І це два улюблені місця бабусі.
У коробку відправляються прочитані газети, журнали, а також списані і не дуже старі зошити та інша непотрібна паперово-картонна хрень. Але не можна просто покласти в коробку купу зошитів, адже там можуть бути чисті аркуші! А листи дуже потрібні бабусі. Вона розрізає їх на листочки трохи… складає в кутку. Цими листами забита вазочка на кухні, теоретично — щоб писати на них списки покупок і записки, однак на практиці таке відбувається кілька разів на місяць, в інший же час купа листів стає лише щільніше. Я вже давно просікли фішку і витратила пару вечорів на видирання одинарних і подвійних чистих аркушів з непотрібних зошитів. Набралося пристойно. Показала бабусі, сказала, що і навіщо, і пояснила, що цього вистачить на кілька років. Бабуся кивнула. Викинуті в макулатуру конспекти вона як і раніше продовжує обдирати, розводячи в кімнаті пил і бруд, якою вона через слабкого зору не помічає. Ще недавно з коробки була вытащена моя стара вишивка на картоні, мабуть, щоб поностальгувати коли-небудь, може бути…
Гаразд папір, від неї максимум пил по всій квартирі літає. Але скажіть, навіщо порпатися у помойном відрі? Викину рваний, схожий на решето капронові шкарпетки — дістанемо і залишимо на кухні. Туди ж колготки з діркою на все, вибачте, дупу і стрілками до п’ят, ну нормальні ж колготки, всього-то пара штопань — і як нові будуть. Рвана одяг у стані затертих лахміття — дістанемо, порвемо на ганчірки, у побуті знадобляться. Флакон з-під чого-небудь — дістанемо, он там крапля на дні, додамо води — і можна буде цим ще тиждень митися. Абсолютно тупий бритвений верстат опинився у смітнику? Напевно, через неуважність викинули, покладу його на кухонному столі, заберете. Розірваний навпіл конверт від листа? Ой, а хто це тобі з Білорусі пише?
Верхом ідіотизму вважаю копання у відходах їжі. Ось протухла ковбаса. Та ще нормальна, покладу назад в холодильник. Та не кричіть, ладно вам… Песикам віднесу, хай їдять, бідненькі. Прострочений соус? Він ще цілий, я його з’їм, ой, щось недобре мені, в найближчі три години туалет не займати, і протигази знайдіть собі. О, а ось ця ціла шоколадіна як у смітнику опинилася? Я покладу її ось тут, на кухонному столі. В сенсі вона кишить хробаками? Ща раскрошу і подивлюся, брешете либонь. Ой, і правда… Бомжам знесу, пригощу. А ще потрібно постійно утрамбовувати сміття. Руками, так. Наприклад, під час приготування їжі, а може, і перед їжею, яка різниця. Мити руки? Так об фартух витру, ну який я сморкаюсь постійно. Чому ніхто не їсть?..
Я дуже люблю бабусю й не залишаю спроб пояснити їй, що голодні часи і дефіцит скінчилися, не треба ось це все робити, будь ласка. Спокійним тоном інформацію вона не сприймає: скаже «ага» і продовжить свою справу. На крики, звичайно ж, ображається, тільки ненадовго, поки не забуде і не почне по новій. Доходить до того, що рвану одяг і непридатну їду я виношу відразу в вуличний бак, а макулатуру ріжу до непридатності.
Я максимально задовбали і жахливо зла, сил немає. Як достукатися до старого мозку?
