Я волонтер, і мені по роду діяльності часто доводиться допомагати малозабезпеченим — інвалідам, сиротам, багатодітним. Люди бувають різні, але задовбали мене одна категорія «оцінювачів».
Дівчина-інвалід просить допомоги на придбання ліків. Не вийшло у неї зібрати потрібну суму, не вистачає. Багатодітна сім’я потребує зимовому одязі для старших (або молодших) дітей. Бабуся в приватному будинку не змогла купити дрова… різні Випадки. Але ось вилазять вони — «оцінювачі».
— Як дівчина сміє просити десять тисяч на ліки? У неї, геть, лежить ноутбук, який коштує майже сорок! Це брехня і обман! Вона не потребує! А у цієї «курки з виводком» ось цей хлопчик одягнений в натуральну дублянку! Вона не бідує, раз її дитина в такій дорогій шубі! А бабуся, бабуся! У неї в холодильнику скільки м’яса! Ми в кращі часи холодильник так не набиваємо!
І ми дивимося в ці очі, пашать «праведним гнівом, та розуміємо, що ніяк не зможемо пояснити цим «оцінювачів», що ось цей ноутбук для дівчини — робочий інструмент, і якщо вона його продасть, то працювати не зможе. І їй буде не вистачати не десять тисяч, а п’ятдесят. І не один раз, а кожен місяць. Що цей ноутбук — її єдиний скарб, який, до речі, їй теж ми допомогли придбати в минулому році. А хлопчика Вані, у якого ще є троє молодших і двоє старших братів-сестер, дублянку привезли з церкви, де був збір речей. Що треба було зробити його мамі? Не брати дублянку або продати по-швидкому на «Авіто», бо якщо вже малозабезпечені, то треба відповідати, і народити дітей демісезонні пальтечка та куртки, хай вже мерзнуть? І що бабусі це м’ясо привіз безкоштовно один хороший чоловік, у якого своя свиноферма. Дровами він, на жаль, не багатий. Чи пропонуєте розпотрошити бабусин холодильник — якщо їй грубку топити нічим, так нехай і поголодает?
І дуже прикро, що якщо людина потребує і вирішив просити допомоги, то у нього апріорі вже не повинно бути свого житла («Ух ти, багатій, люди геть по знімних хатах мотаються, а він у власній квартирі сидить і ще намагається жебрати!»), у нього не повинно бути (Він же заробляє! Як йому може не вистачати, нехай і на п’ятьох-сімох дітей?»), родичів («Ну і що, що не спілкуються! Є син, значить, повинен допомагати!»), він не має права на стільниковий телефон («А ви знаєте, скільки це грошей на місяць? Жебраки так не живуть!»), не має права ходити в хорошій одязі («Ах, він у шубі, нехай і подарованої вчора доброю людиною! Раз є шуба, він не бідує!»), не має права…
Дістали, сил немає.
