Мене задолбали те, що люди, знаючи про мою відповідальності, переважують на мене всі рішення і звершення.
Колеги знають, що, якщо щось не буде зроблено, я в кінці кінців психану і зроблю все сама. Мова не про роботу, слава богу, але про справи побутових.
— Хто зі мною помиє фрукти? — запитує іменинниця.
У відповідь мовчання, все постійно дивляться в монітори, зображуючи глухоту. Скриплю зубами, встаю, викликаюся. До речі, їли ці глухі потім за обидві щоки.
— Хто поріже торт? — запитую я, отримуючи у відповідь те ж зосереджене мовчання. Скриплю зубами, ріжу.
Колега буде півдня ходити біля принтера і голосно голосити, що він щось барахлить, треба подивитися, потрясти картридж, може залишити заявку на заміну, при цьому виразно витріщаючись в мою сторону. Питаю, відвалилися в неї руки, отримую у відповідь те ж тупе коров’яче мовчання, що і раніше, скриплю зубами, встаю, перевіряю принтер.
Подруга хоче піти зі мною в кіно. Кінотеатр за ціною, часу і розташуванню відповідно до її побажань підберу я. Квитки я забронюю. Час і місце зустрічі з урахуванням всіх можливих зволікання з її боку встановлю я. Якщо я відмовлюся це робити, ми нікуди не підемо.
Компанія друзів або спільних знайомих точно так само буде очікувати, що я підберу зацікавив всіх дозвілля, влаштую все на вищому рівні і навряд чи їх додому не развезу по закінченню.
Мої дорогоцінні батьки, до яких регулярно примазуються родичі та друзі, звичайно ж, чекають від мене того ж самого. Я проявлю ініціативу, я распоряжусь їх грошима і дозвіллям, щоб їм було весело і зручно, я підберу подарунки для всіх і вся, я буду розповідати до хрипоти і писати величезні інструкції, як користуватися тим-то і тим-то.
Мене це страшенно задолбали, але у багатьох ситуаціях встати і сказати «ні, я цього робити не буду!» я не можу, бо не терплю, коли людина просить допомогти і все кругом відвертаються, не бажаючи зайвий раз напружуватися, тому що іноді від цього залежить моє власне зручність, тому що у мене непоправна і невикорінна риса характеру, я дико бешусь, коли щось не зроблено, тому що кругом ледачі дупи, або зроблено на відвали, лише б було.
А ще мене задолбали, що у спробах захиститися від чергової ледачою дупи, яка вперто лізе на мою шию, я обрастаю колючками, огрызаюсь, лаюся і отримую багато більше негативних емоцій, ніж могла б, якби оточуючі не вважали мене паличкою-виручалочкою.
