Панове, майте совість

0
1

Я людина не жадібний, якщо попросять, позичу грошей, дам покористуватися своїми речами. Але є люди, які мене реально задовбали.

Перший вид — дорогий колега. Так, я дозволила тобі скористатися моїм степлером, ручкою, лінійкою, мастикою і т. д., але невже так складно потім повернути ці речі на місце?! Ось стояла лінійка в склянці з іншими канцтоварами. Ну поклади ти її назад! Чому треба обов’язково пхати її кудись в інше місце або просто класти на стіл? Мастику можна було закрити, після того як ти їй покористувався. А ручку хоча б повернути! І ще було б непогано попередньо запитати дозволу, чи можна це взяти.

Другий вид — дорогий сусід по квартирі. Так, я дозволила тобі скористатися моїм пральним порошком, тому що твій закінчився, а тобі треба було щось терміново випрати. Те, що я сказала: «Можеш взяти мій», не означає, що я виписала тобі абонемент на вічне користування моїм порошком! Я думала, що після цього ти підеш і купиш собі нову упаковку. Але ти, мабуть, вирішив, що мій порошок став твоїм. І ось тепер я не знаю, як би мені так чемно тобі натякнути, що треба хоч трохи мати совість, щоб при цьому не виглядати жаднюгою.

Третій вид — дорогий одногрупник. Те, що я тобі позичила грошей, не означає, що можна їх не повертати. У тебе не було з собою готівки, а карти у кафе не брали, та я запропонувала заплатити за тебе. Але це не була безоплатна акція!

Панове! Треба ж і міру знати! А то моє добре ставлення до вас може закінчитися! Мені не шкода, я не скнара, просто бісить, що правила хорошого тону у деяких просто відсутні.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here