Після бійки

0
98


– І скільки їх було? – Один? – Що значить один? Щось та значить. Одна людина. – Один чоловік впорався з десятком? – Так. Впорався. – А що сталося-то взагалі? – Сварка. – Сварка закінчилася тяжкими тілесними? – Не перебільшуйте, все-таки живі. – Живі, але не здорові. – Та вже, оздобив він цих покидьків знатно. Будуть знати як себе вести. – Це не смішно – вибиті зуби, вивихи та забої. А паперової роботи тепер скільки. – Вам за це зарплату платять. – Е-е-е не будь дуже розумною мені тут! – А я що? Я нічого. – І як нам тепер його шукати? Давай описывай його. – Та не я запам’ятав. У мене пам’ять погана. – Ти мені тут кінчай ваньку валяти! Ти ж стояв поруч з ним, коли все почалося! Зростання у нього який? – Нормальний. – Високий? – Та ні, не високий. – Низький? – Не дуже. – Значить так і пишу середнього зросту. – Не те щоб середнього. – Ти знущаєшся чи що? – Як же можна, ви ж представник влади. – То-то. Блондин, брюнет? – Хто? – Я!! – Ви про цього хлопця чи що? – Ти ж говорив він дорослий мужик? – Говорив. Я не запам’ятав. Він такого невизначеного віку. – Перестань блазнювати! – Та що ви, що ви. Слухаю вас уважно. – Так блондин чи брюнет? – Та я не запам’ятав. – Колір волосся, який у нього? – Та не те щоб колір… – Лисий чи що? – Та ні, волохатий. – Тьху ти! Не розгледів чи що? – Та так падало світло, що… – Зрозуміло. Особливі прикмети? – Так, він такий весь стандартний. –… –… – З-за чого хоч він їх? – Ветерана образили. –… гаразд. Так і напишемо, свідків немає.