Потреба в легкої контузії

0
522

Як психологи жартують: «Якщо б шизофреніків було б більше, то лікували б вже нас». В чомусь я себе відчуваю саме тієї самої, яку «лікують» девианты, просто тому, що їх більше. Ця совкова погань скрізь і у всьому, але найбільше мене задовбали… музика. Якщо це взагалі можна так назвати. Я ненавиджу гучні звуки. Не тому, що знайшла, куди злити свою жовч, а тому, що мені боляче. З таким же успіхом мене не можна бити по голові, я серйозно. Я не ходжу в громадські місця зразок кафе або спортзалів, мені закритий шлях у кінотеатри і на концерти — хіба що класичної музики, там зазвичай немає підсилювачів і колонок, від вібрації яких мені розриває голову і вистрибують легені.

Окремий привіт сусідам. Я розумію, що злоЕкшн ство у нашій країні на кшталт подвигу, і ті, хто вкрав при будівництві все, що можна, зробивши картонні стіни — це просто герої. Щоправда, чи то з роздвоєнням особистості, то імбецили, не здатні прорахувати на два кроки вперед і зміркувати, що якщо кожен буде красти в надії «повернути нечесно відібране проклятим урядом шляхом податків і диких цін», це буде замкнене коло, яке призведе до ще гіршого стану. Як у того хом’яка: коли я хвилююся — я потію, і мене миють, а коли мене миють — я хвилююся і потію.

Звідки у людей така потреба в легкої контузії? Чому вам подобається біль у вухах? Або це нова форма мазохізму? Утім, кожен строчить, як хоче, тільки я-то тут при чому? Чому мене змушують це все слухати? І найогидніше, що люди вважають це нормою. Це проявляється скрізь, від нав’язування цього чортова музичного супроводу скрізь, де тільки можна і не можна, від магазинів і кафе до громадського транспорту і вулиці, до дебільних статусів в соцмережах: «Неважливо, що хочуть слухати мої сусіди, вони будуть слухати хорошу музику».

Я хочу тиші! Є, зрештою, санітарні норми, чому їх ніхто не дотримується? Чому, коли я дзвоню ментам або прошу книгу скарг, на мене дивляться як на божевільну? Так, вони знають, що голосно, знають, що є якісь там норми, але на мене дивляться як на трехголовую: «Хіба це може заважати?» Може! От мені заважає, і ще багатьом людям, це навіть в законі прописано, але прохання дотримуватись його викликає мало не гомеричний регіт. Чому? Ви крадете мій спокій, мої нерви, моє здоров’я і при цьому вважаєте, що так і треба.

Як-то раз я спробувала по-людськи поговорити з адептом гучної музики. Ви знаєте, напевно, це якийсь маркер. Виявляється, є нібито люди. У них є руки-ноги-голова, але по суті вони одноклітинні. Адепт розумів, що доставляє масу незручностей оточуючим, не тільки таким «чутливим», як я, але і тим, які втомилися, у них болить голова, тиск, вони хворіють і хочуть поспати, намагаються заколисати малюка… Але йому фіолетово. Від слова «взагалі». Від боязкою прохання використовувати навушники він просто відмахнувся, як від мухи. Неприкольно йому. Всі.

Тут хтось писав про право дати здачі. Можу сказати тільки одне: поки в нашому суспільстві на закон буде плювати всім, включаючи «правоохоронні органи», а всі конфлікти інтересів будуть регулюватися тільки в індивідуальному порядку (я напишу заяву, любитель гучного шуму заплатить штраф, а потім виллє на мене кислоти (приріже, спустить на мене собаку або нагадит під дверима) і знову просто заплатить штраф, і то навряд чи ми будемо жити в анархії та одним днем. Рано чи пізно цих любителів хтось так само притисне. Рейдерським захопленням відіжме бізнес, зґвалтує дружину, вб’є дитину, отруїть собаку. І їх кривдникові теж нічого не буде, тому що у нас же кожен сам за себе і закони не писані. Цією гниллю просякнуте в нашому суспільстві все, від поборів у школі «на ремонт» до хабарів і зв’язків у судовій системі. Немає святих, всі замазані цим лайном — то ми покірно даємо на лапу лікаря, то мовчки спостерігаємо, як дербанят бюджет. Всіх все влаштовує?