Вчора мій знайомий, якому 21 рік, виклав на стіну «Вконтакте» відео, де хлопчик-хіпі, катається на серфі, каже: «Чувак, ти чого досі сидиш у своєму офісі? Досі платиш іпотеку за маленьку квартирку? Забий на все, живи повним життям!» У цього знайомого є все для своїх років: класна машина, мотоцикл, скоро буде і квартира… Тільки ось все це на гроші батьків. І, мабуть, він так і не зрозумів, що колись доведеться працювати самому, що коли-то батькам доведеться піти на пенсію.
Подруга виклала пост приблизно з таким же змістом. Їй 26 років. Вона ніде не працює, не сидить в нудному офісі. Нещодавно у неї з’явилася нова машина — на мамині гроші, зрозуміло.
Знайома твердить, що робота не прикрашає жінку: її весь час містять чоловіки. Треба ж жити повним життям. Навіщо витрачати час на таке марна справа, як робота, тим більше за такі маленькі гроші?
Якщо б у 18 років я побачила подібні пости або відео в інтернеті, то я б, напевно, не стала в 24 роки головою маленького бізнесу. Адже все починалося з нудної роботи в офісі, з маленької зарплати. Доводилося вчитися на вечірньому, іноді нічим було платити за квартиру, іноді дуже хотілося спати.
Я не закликаю зараз всіх кинути займатися дармоїдством, піти працювати або вчитися. Я просто не хотіла, щоб мої діти коли-небудь бачили щось подібне. Добре бути вільним від роботи, днями і ночами бухати на батьківські гроші і кататися на серфі. Тільки от чи надовго все це?
