Я задовбали жити за правилами і боятися їх порушити, оскільки я добре вихована в цивілізованому суспільстві. Але більшість навіть і не намагаються дотримуватися ті ж правила. Звідки вони взялися, ці мавпи?
Я можу цілу годину кружляти на машині навколо роботи в пошуках паркувального місця, але не кину машину на тротуарі, на повороті або в другому ряду з «аварійкою». Зате раптово вздовж цілої вулиці аж два «крузака» і три БМВ «зламалися». Якісь неякісні машини, ай-яй-яй.
Я можу пройти сто метрів до пішохідного переходу і стільки ж назад, якщо мені треба потрапити рівно на протилежний бік вулиці, а переходу саме тут немає. Це гак, він займає час, я теж поспішаю, мені теж ліньки по холоду і бруду ходити пішки, але є правила. Інших ці правила не цікавлять.
Я можу 15, 30, 45 хвилин стояти в черзі в супермаркеті, на пошті, в ощадкасі, в пробці, але я не буду вклинюватися перед усіма. Повірте, мені теж шкода часу, мене теж не влаштовує духота і тіснота, я теж поспішаю і взагалі просто хочу додому. Але є правила, черговість одержання бажаного: хто раніше прийшов, той раніше й піде. Распальцованные чуваки не знають про таке правило.
Правила бувають встановлені законодавчо, а бувають і неписаними. Всі народжуються, ростуть і живуть в одних і тих же умовах, на одних і тих самих прикладах (книгах, фільмах) навчаються. Так звідки ж з’являється це зневага до оточуючих? Чому хтось вирішив, що він крутіший оточуючих? Коли це ти, нешанований товстосум з «крузака», встиг зі мною, дівчинкою на «пежо», позмагатися у конкурсі «Хто крутіший?» і отримати право наплювати на мене? Звідки у людей навколо беруться привілеї плювати на правила і порядки в суспільстві? Куди я забула зайти, де роздають ці привілеї?
