— Сину, будеш кашку?
— Ні, не хочу.
— Так вона ж гречана, тепленька! Будеш?
— Ні, мамо, не хочу кашу.
— Молочна, з маслом, з цукром! Тільки зварила!
— Ні, не буду кашу.
— А більше нічого немає. Будеш ходити голодним, чи що? Може, все ж будеш?
— Не хочу кашу.
— Так, я голодним тебе не пущу. Сідай за стіл!
— Я не хочу кашу!
— Я тобі що сказала? Сів і з’їв кашу негайно!
— Але я…
— Зжер швидко! Буде він мені ще тут випендрюватися! Не з’їси — з-за столу не вийдеш!
Питається, навіщо робити вигляд, що є вибір?
