Професорам на початку хх століття було нелегко-взяти хоча б необхідність з’їдати по вісім страв протягом званого обіду! однак недбайливим студентам доводилося важче: як умовити зайнятого викладача прийняти прострочений курсовик або перездати залік? для таких випадків в учнів були припасені візитки, їх залишали на підносі біля входу в квартиру професора: візитка зникала з підноса – значить, викладач прийме студента, залишалася на місці – в прийомі відмовлено. Візитка студента томського імператорського університету миколи семеновича білоусова так і лежить біля входу в томський музей» професорська квартира», що дозволяє зробити повне занурення в побут вчених того часу.
Невеликий приватний музей розташувався в квартирі за адресою вул.кузнєцова, 30, в дерев’яному житловому будинку. Будинок цікавий сам по собі-тут жили відомі професори: директор томського технологічного інституту володимир олексіївський, радіофізик володимир кессеніх. У» професорській квартирі » три невеликі кімнати – вітальня, кабінет і їдальня. Але малі розміри музею нітрохи його не псують: де ще ви зможете розглянути марочницю з відділеннями для марок різної вартості — по 3, 5 і 7 копійок, понюхати духи » улюблений букет імператриці «(згодом перетворилися в «червону москву»), розгадати загадку надзвичайно коротких ліжок? довжина спальних місць пояснюється просто: в середовищі інтелігенції вважалося, що спати практично сидячи, спираючись на гору подушок, – корисніше. На письмовому столі професора багато дрібниць незвичайного виду: футляр для сірників з шпеатру, дореволюційний коректор. У стопці книг-підручник математики 1887 року видання з вкладеними конспектами, де наведені рішення задач. Перекидний календар застиг на 21 серпня 1909 року – в такому вигляді його і знайшли. Відтоді цей день щорічно відзначають у музеї.
«основа музею-колекція антикварних меблів його творця іллі атапіна: буфет, стільці, столи. Практично відразу після відкриття нам стали активно дарувати речі-віддавали книги, фамільні колекції, відерце для шампанського, яке в підсумку виявилося супницею, сімейні архіви. Дуже багато людей постійно щось приносять — вони наші почесні дарувальники і мають довічне право ходити сюди безкоштовно», — розповідає син засновника музею іван атапін.
Незважаючи на свою молодість, музей вже встиг стати однією з головних культурних точок в місті, про нього навіть писав британський журнал the economist. За два роки співробітники істотно просунулися в наукових дослідженнях. Вдалося відновити історію будинку і мешканців (і навіть зв’язатися з нащадками деяких з них) завдяки дореволюційним газетам, архівним даним, згадкам в адресних книгах і телефонних довідниках.
» коли ми починали, то знали тільки, що в цій комунальній квартирі в дитинстві жив відомий радянський композитор едісон денисов. Але це було в 1920-х роках. А з приводу дореволюційної історії будинку довелося провести справжнє розслідування: шукали інформацію про людей, що жили тут до 1917 року, оскільки будинок побудований в 1911-му.потім стали публікувати запити в інтернеті, на які стали відгукуватися нащадки. Так ми багато дізналися про відому в дореволюційному томську сім’ї виноградових – скульптора ольгу федорівну та її дружину, активних діячів художньої культури сибіру. Нам написав їх далекий родич, який поділився колекцією фотографій. Також вдалося вибудувати дуже хороші стосунки з дітьми володимира кесениха – сином, якому вже більше 90 років, і донькою. Вони навіть надіслали вірші про цей будинок, складені ними в дитинстві. Сподіваємося, що коли-небудь ми зберемо всіх нащадків і влаштуємо вечір для своїх», – каже іван.
На екскурсії можна почути безліч цікавих подробиць про побутові звички професури, сімейний устрій, етикет, навіть про меню на обід – вся ця інформація почерпнута з книги спогадів професорів, що вийшла в томському державному університеті. Житло професора було упорядковано за стандартами початку xx століття: пічне опалення, водопостачання, електрика (лампи, перероблені з гасових) і навіть телефон.
Музей регулярно проводить різні заходи-лекції, вуличні екскурсії, концерти. Наприклад, в рамках «дня модерну» відвідувачі дізналися багато нового про інтер’єр музею та навколишні пам’ятки архітектури, завдяки діні козловій (історику і співробітнику «професорської квартири» за сумісництвом) і катерині кірсановій – директору музею. У штаті не бракує фахівців, проте іноді лекції проводять запрошені гості-наприклад, тут виступала відома художниця лукія мурина з лекцією на тему «жінки в мистецтві томська».
» первісна мета музею-відтворення всього до самих, здавалося б, незначних дрібниць. Тому що якщо по-іншому подати їх, якщо безпосередньо включити відвідувача в атмосферу того часу, то враження буде зовсім не таким, як від якогось безликого музейного стенду. У перспективі ми плануємо робити репортажі про історію томської фотографії і на мистецтвознавчі теми. Також хочемо відремонтувати під’їзд-відновити справжні двері, пофарбувати сходи: будинок адже житловий, потрібно, щоб і сусідам, і музею було комфортно. У цьому нам допомагають грошовими пожертвами небайдужі жителі томська і новосибірська», – додає іван атапін.
Що-небудь цікаве для себе в музеї зможуть відкрити і діти, і дорослі, і абітурієнти, і студенти. Останні не просто відвідують «професорську квартиру», а й приходять на практику: музей націлений на взаємодію зі студентством, так що його представники можуть і вести роботу з архівними фондами, і пробувати себе в якості екскурсовода.
Музей «професорська квартира» представлений і у віртуальному просторі: є не тільки офіційний сайт, але і сторінки в соціальних мережах, де публікують інформацію про експонати, мешканців та історію будинку. Там можна докладніше дізнатися, наприклад, про загадку будинків-близнюків: біля пам’ятника дерев’яного зодчества, де розташовується музей, існувало кілька копій.
