Думаю, всім знайоме поняття «злочинна бездіяльність»? А от автору історії про матерів-садисток воно, мабуть, не знайоме.
Я читаю і бачу, що автор палає праведним гнівом: «мати кричить», «мати дресирує», «мати черства». А тата-то де? Начебто жінки не від північного вітру вагітніють і народжують. Так чому батьки не вгамовується зарвалися матусь? Чому не беруть кермо виховання в свої руки? Адже Тут не тільки дитини — тут і маму треба виховувати. Найбільш очевидний відповідь: батьки в таких сім’ях — звичайні пофігісти, самоустранившиеся від виховання.
Вас дивує, що жінка говорить: «Тато замовив доньку, от нехай тепер її і пестить»? Рідна ви моя, зніміть, нарешті, свої рожеві окуляри. Немає ніякого божественного материнського призначення, і далеко не всі здатні бути добрими мамами — особливо ті, хто народив під тиском чоловіка. Ось і виходить: жінка народила, тому що чоловік хотів спадкоємця. Але татко пограв трохи з лялькою, а потім виявилося, що лялька кричить, їсть, та ще і какає — і тато просто повернувся до своїм улюбленим заняттям, начхав на дитину. А лялька повністю перейшла до матусі, яка її і не хотіла зовсім. Ось тут і починаються «педагогічні експерименти», а по суті — відверте знущання над дитиною.
Так чому батьки не рятують дітей від матерів-садисток? Ну не може чоловік не бачити, що над його власною дитиною ставлять експерименти і відверто його дресирують. Якщо дитину придушує або вибивають йому зуби — це вже привід замислитися про позбавлення батьківських прав. Кілька записів на камеру телефону — і будь-яка, навіть сама консервативна (або консервативний), суддя матусю від дитини усуне. Тільки кому передавати права опіки? Батькові? Але якщо він допускає такі знущання над дитиною — зрозуміло, що дитина йому на хрін не потрібен.
Що ж робити в ситуації «тато — пофігіст, мама — садист»? Чесно кажучи, краще б дітей з таких сімей просто забирали. Так, шановні адепти священного інституту сім’ї, можете вже кидати в мене каміння. Але, по-моєму, такі от батьки нітрохи не краще за батьків-алкашів чи наркоманів.
