Ти краще всіх

0
20

З самого дитинства мені втовкмачували, що скромність — це дуже гарна якість. Найкраще і найпотрібніше. Потрібно бути скромною завжди і скрізь, з тими, хто тебе старший, хто вище тебе по положенню, хто тебе гарніше, хто тебе розумнішим… Треба сказати, що по натурі я зовсім не скромний і тихий чоловік — швидше, навпаки, але мама з бабусею хотіли дитину-інтроверта (а тут я, жах який). Мало-помалу бабуся вдолбила мені в голову, що всіх, хто тебе краще, треба любити, поважати і слухатися, а мама знищила мою самооцінку.

І ось я виросла. З’явилися свої мізки. Я стала краще розуміти людей, своє оточення. Більше того — я усвідомила, що я можу бути краще оточуючих! Це Екшн сно було для мене великим відкриттям, адже мені завжди забороняли хвалитися, говорити про свої успіхи, навіть думати про те, що я когось краще — аби донька не зазналася! Тепер я розумію, що вони, швидше за все, не хотіли захвалить мене, але це був перебір.

І тепер я, доросла людина, абсолютно не можу виробити в себе здатність самостійно оцінювати себе та інших. Мучуся, що мені мої досягнення здаються більшими, ніж вони є насправді. Мучуся, що я дуже суб’єктивна. Мучуся, коли моя думка не співпадає з думкою оточуючих — як так, я, мабуть, чогось не знаю, не розумію, думаю не так, як вони…

Батьки! Прошу, хваліть своїх дітей. Хоч зрідка. Для них це дуже важливо.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here