Три дні на все життя

0
52

У далекому юнацтві угораздило мене влаштуватися на літній підробіток в «Макдоналдс». На третій же день роботи працівник, який готує картоплю фрі, вилив мені на ногу розпечений жир, в якому цю саму картоплю смажать. Щільні джинси і закрите взуття (вимогу) ситуацію врятували, але на лікарняний все-таки довелося піти. Через два тижні я повністю вилікувалася, і тут несподівано мене зірвали на навчання. Що ж, довелося звільнятися. Менеджер выела всю душу розповідями, що тепер мене ніхто і нікуди більше не візьме, що такий термін роботи в трудовій — це практично вовчий квиток. Я і сама це розуміла, але діватися було нікуди. Менеджер з жалю написала не три дні, а місяць — і на тому спасибі.

Минуло кілька років. Виникла потреба влаштуватися на роботу. І пішло-поїхало…

— А чому це ви всього місяць пропрацювали? А? Травма? Ну, ясно, зрозуміло… Ви нам не підходите.

— Всього місяць? А що сталося? Травма? Добре, а до нас на скільки влаштовуєтеся? На рік? Ні, знаєте, може, в книжковому магазині на вас стелаж впаде… Знаєте, спробуйте щастя в іншому місці.

— О-О, у вас трудова книжка відкрита в «Макдоналдсі»? Чудово! Розкажіть, що ви вмієте. Ага, ого, угу… Ви нам не підходите, до побачення.

— Місяць стажу… Ви розумієте, що це не найкраща характеристика? Хочете влаштуватися на роботу? Не можу вам нічого обіцяти. Ми вам зателефонуємо, до побачення. (Це я, зневірившись, намагалася на посаду прибиральниці влаштуватися.)

Спасибі адекватним роботодавцям, які зіставляють роботу в різних сферах діяльності і нормально ставляться до невеликим шрамом, який залишився мені на пам’ять про найпрекрасніше в нашому світі ресторані швидкого харчування.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here