Здрастуйте, власники котоконей та іншої улюбленої вами живності! Ви тут запитували, чи чують вас сусіди. О, запевняю вас, ще й як! Мені, вашої сусідки знизу, часом здається, що у вас вдома не лабрадор, а мамонт живе. Особливо ваші тыгыдым-тыгыдымы і топ-топи радують години в три ночі.
Сплю, завтра (втім, як і завжди) вставати о шостій ранку, день обіцяє бути важким… І тут — БААААХ, клац-стук-клац-стук. Відкриваю очі. Топ-топ-топ. Так йорж вашу як мідь! Розмірений «топ-топ». Кроки господаря — йде угомонять живність. Шльоп-шльоп. Гучний бас: «Рекс, місце». Затихли. Закриваю очі, тільки починаю засинати — тук-тук. Так, блін, собачка засвербіла. Тягнуся до берушам… А, ні, не варіант: встромлю їх — не почую будильник, просплю на роботу. Під чесання Рекса дещо як засинаю.
Субота, сім ранку. Клац-клац-клац, стук-стук-стук. Собачка проситься на прогулянку, радісно пританцьовуючи навколо господаря.
— Принеси, Рекс.
БАХ! Щось впало. Явно щось важке. Топ-топ-топ — Рекс біжить, дотяг до господаря, горде «дзяв». І вся ця метушня хвилин на сорок. Спати вже неможливо. І так постійно, день у день.
Люди, люди! Я вас прошу, поверніть килим на місце. Дуже хочеться спати. А задолбали те, що ви думаєте тільки про радощі спілкування зі своїми тваринами і не згадуєте, що під вами живі люди. Пред’явити будь-які претензії в цьому випадку неможливо, але давайте все-таки хоч трохи думати не тільки про себе.
