Вчені з’ясували, чому стресові події запам’ятовуються краще, ніж нейтральні

0
21

Багато хто з нас помічали, що стресові ситуації, як правило, залишають більш «глибокий слід» в пам’яті, ніж періоди спокою і задоволення. Ми можемо довгий час пам’ятати, як провалили іспит, а подробиці розміреної прогулянки по парку забуваємо в той же день. На цей рахунок у вчених існує дві гіпотези: перша пояснює такий ефект тим, що обидва типи подій зберігаються в мозку абсолютно по-різному. Прихильники другої ж наполягають на тому, що механізми пам’яті в обох випадках однакові.

Щоб пролити світло на це питання, вчені з університетів рурського (німеччина) і пекінського педагогічного (китай) провели експеримент за участю 64 добровольців і опублікували його результати в журналі current biology. Для 33 учасників вони влаштували стресову співбесіду, а 31 доброволець пройшов через такий же досвід, але в дружній і спокійній атмосфері.

І тим, і іншим випробуваним при цьому демонстрували 24 різних предмета, включаючи чашку кави, годинник, маркер і тому подібні об’єкти. Потім вчені просканували мозок учасників за допомогою функціональної мрт. Особливу увагу звертали на мигдалеподібне тіло мозку, яке пов’язане з формуванням емоцій, зокрема страху. З’ясувалося, що учасники, які пройшли через стресове інтерв’ювання, краще запам’ятовували демонстровані їм предмети і людей, які розмовляли з ними, ніж ті, інтерв’ювання яких було спокійним.

Автори дослідження пов’язують це з особливостями нейронної репрезентації в мозку людини. Механізми запам’ятовування стресових і приємних подій, на думку вчених, однакові, але перші залишають більший слід в пам’яті, так як тісніше «переплетені» з пережитими сильними емоціями в нашому мозку.

Об’єкти, які відкладаються в пам’яті в нейтральному стані, пов’язані з гіпокампом (ця частина мозку бере участь в навчанні), а ті, що запам’ятовуються під час сильних емоцій, ймовірно, — з мигдалеподібним тілом. Вчені підкреслюють, що для остаточних висновків потрібні подальші дослідження. Але вже зараз вони висловлюють надію, що отримані результати допоможуть краще вивчити, а значить, і працювати зі стресовими і травматичними спогадами.