Від любові не залишилося й сліду, лише гіркота і відчуття зради

0
29


Постало питання про те, народжувати дитину чи ні. Історія така. Познайомилася з хлопцем, йому 20, мені 19. Зачепив, симпатичний, добрий, загалом, почав надавати мені знаки уваги. І я закохалася. По-справжньому це була моя перша любов.
Спочатку просто зустрічалися, але врешті-решт перейшли до більш близьких стосунків, і я вважала нас вже парою. Були розмови про спільне життя, хоча він казав, що трохи пізніше, треба довчитися. Я погодилася, тим більше, що грошей на весілля поки не було. Жили окремо, іноді ночувала в нього, поки його мати йшла в нічну зміну. Перший раз все сталося спонтанно, були на дачі у друзів. Насправді, я думала, це любов, у всякому разі, я до нього відчувала найніжніші почуття, мені здавалося, що і він мене любить, стільки уваги надавав мені, по душам з ним часто розмовляли. Мені хотілося бути з ним поруч. Але, мабуть, за своєю закоханістю я не помічала, що він до мене ставиться не так, як мені хотілося.
Загалом, через два місяці після перших близьких відносин я зрозуміла, що вагітна. Сказати, що я злякалася, це нічого не сказати. Але разом з тим думала, дитина — це ж добре, тепер ми нарешті зможемо одружитися, адже для цього є офіційна причина. І ось я приходжу до свого хлопця і кажу, що от так і так, скоро станемо батьками.
Але він зовсім не зрадів, швидше, розлютився.
– Я тобі дам грошей на аборт, – сказав він.
– Але як же? Це ж наша дитина, який аборт?
– Слухай, мені зараз тягар ні до чого. Та й навіщо тобі, навчання, кар’єру треба робити, ну який дитина.
– Але я хочу його, він же наш. – Я плакала, я не хотіла усвідомлювати той факт, що дитина для нього — реальна перешкода.
– Це твоє право, але тільки ти за нього відповідаєш.
– Тобто я його буду виховувати?
– А ти на що сподівалася? Думала, заміж тебе покличу?
Він усміхнувся, а у мене всередині все перевернулося.
Це був удар по самолюбству. Я пішла в сльозах. І тепер сиджу і думаю, що мені робити: чи залишати дитину, подавши на аліменти або позбавитися від нього. До хлопця довіри вже немає, та й не знаю, як він ще буде платити аліменти. Від любові не залишилося й сліду, лише гіркота і відчуття зради.
Автор: v#######@mail.ru