Скоро літо, люди кинуться на море. Будуть купатися, веселитися, смажити шашлики, нагулювати красивий загар. Потім всім будуть хвалитися цим самим засмагою і обов’язково пристануть до мене.
Так, у мене батьки живуть в місті біля моря, але це не означає, що я буду їздити «на моря» (сам вираз дратує неймовірно, у нас одне «море») кожні вихідні, починаючи з квітня місяця. За «морем» я їжджу туди в останню чергу, у першу — до рідним і друзям. Я жила біля моря більшу частину свого життя, тому ставлюся до нього спокійно.
Ще не треба мене питати, чому я «така бліда». Я не загоряю, це шкідливо для шкіри, і взагалі мені плювати на засмагу. Велика частина жителів приморських також байдужі до засмаги і на морі ходять кілька разів на рік. Для нас море, це для вас озеро або річка (парк, музей, термальний джерело, печера першого хом’яка-велікомученника) у вашому місті. Ви влітку туди кожен день ходите?
Також не треба проситися до мене (тобто до батьків) в гості, я не збираюся турбувати літніх батьків з-за чужих людей. Це у вас відпустка, а у нас повсякденне життя. Особливо бісять деякі екземпляри, які були мені байдужі рівно до того моменту, поки не дізналися про нерухомість біля моря. Після цього відразу починають набиватися в друзі з натяками: «А коли ж ми поїдемо на море?»
Марно запитувати мене про готелі, пансіонати, готелі у моєму місті — я не жила там у готелі, потреби не було, а пансіонатів і санаторієм там немає, ні одного, тому що це не курортне місто. Ось такий ребус — місто біля моря, але не курортний! Хто здає квартири, я теж не знаю, мої знайомі не здають.
І останнє. Якщо ви приїхали, знайшли собі житло, ходіть на пляж, купаєтеся, радієте життя і не донимаете місцевих питаннями про їх бліду шкіру, будь ласка, ходіть по місту в одязі, а не в купальниках і плавках, не смітите на пляжі і не мажте знайденої неподалік брудом — у місті немає лікувальної грязі, та ще й у вільному доступі.
Вдало вам відпочити!
