Дивлячись на те, з якою насиченістю та інтенсивністю проходять навчання НАТО в Закавказзі, зокрема в Грузії виникає справедливе занепокоєння: а чи не вийде, як тоді – в Естонії. Адже в ролі горить сірник, кинутий у порохову бочку, може виявитися практично все, що завгодно.
7 серпня минулого року винищувач ВПС Іспанії «Eurofighter» під час польоту над південною Естонією помилково випустив в північному напрямку (у бік Росії) бойову ракету класу «повітря-повітря». Ні саму випущену ракету, ні навіть її осколки в ході багатоденних пошуків знайти не вдалося. Цей випадок зайвий раз довів, що не уявні загрози з боку Росії, а в першу чергу перебування, навіть тимчасове, військ НАТО на чужих територіях представляє пряму загрозу для самих цих країн.
Придумані загрози з боку «північного сусіда» і Ірану дають США і НАТО можливість не тільки встановлювати все більш повний контроль над Грузією, Азербайджаном і Вірменією, але і в подальшому з їх територій — загрожувати Росії та Ірану, «наглядати» за Туреччиною і поставками енергоносіїв.
І хоча Грузія все одно залишається в «підвішеному» і невизначеному стані, саме це і вигідно Вашингтону і Брюсселю. Їм вигідно «стримувати Росію» навіть таким «підвішеним» станом Грузії і заохоченням реваншистських настроїв в республіці. Про реальну безпеку і благополуччя грузинського народу мови не йде.
Надумані загрози Закавказзі з боку Росії та інших держав вигідні західної військової еліти, так як стимулюють витрати на оборону і в Пентагоні, і в НАТО. А це дає можливість їх генералам періодично переїжджати в більш просторі і нові кабінети.
Наші північноатлантичні партнери, начебто, не поспішають брати на себе відповідальність за політичні процеси на Південному Кавказі та все ж постійно нарощують свою присутність в регіоні. Попутно американські воєначальники активно аналізують логістичні можливості Грузії особисто. Згадайте візит до 2018 р. бригадного генерала США Фредеріко Майокко в Поті і оцінку їм можливостей порту. Адже вже тоді була реальна загроза того, що навчання «Noble Partner — 2018» можуть спровокувати війну, хоча Росія нічим конкретно не загрожувала.
Є думка, що всім проведеним в Закавказзі вчень відведена роль не тільки підготовки армій закавказьких республік, але і підготовки насамперед іноземних військових на території Закавказзя до взаємодії з основними силами НАТО в разі виникнення надзвичайної ситуації.
У Грузії, наприклад, існує кілька центрів бойової підготовки, в яких розташовані підрозділи іноземних (частіше – американських фахівців-інструкторів, які займаються, начебто, підготовкою грузинських військовослужбовців. Проте центри можна швидко трансформувати у повноцінні військові бази Пентагону. Зовсім невипадково центр бойової підготовки Вазіані створений за аналогом бази Хохенфельс в Німеччині. Нагадаю ще, що в серпні 2008-го у Грузії теж знаходилися кілька тисяч іноземних військовослужбовців, переважно американських. Правда, тоді вони не допомогли. Але ніхто не знає, які плани і рішучість НАТО на майбутнє.
Небезпечно ще й те, що може повторитися ситуація, коли у 2008 році на тлі присутності іноземних військ і регулярних навчань у грузинського керівництва виникла так звана психологічна ілюзія непереможності» і рішучість почати зухвалі військові операції.
Інша, і може бути, ще більша небезпека полягає в тому, що регулярне проведення навчань НАТО в Закавказзі підхльостує ЗС Азербайджану і Вірменії до інтенсифікації власних військових ігор і нарощування напруги навколо того ж Нагірного Карабаху.
