Альохін
Геніальний шахіст Олександр Альохін чудово знав англійську, французьку, німецьку та іспанську мови. Коли в нього питали, якою мовою він думає, розраховуючи свої комбінації, Альохін, посміхаючись, говорив: «Якщо я, граючи в шахи, іноді й думаю, то тільки по-російськи».
***
Одного разу, перебуваючи в кафе, Альохін спостерігав за грою любителів. Один з уболівальників запропонував йому зіграти партію. Чемпіон світу погодився, але з однією умовою, що дасть партнеру фору — човен.
— Як же так? — обурився той, розставляючи фігури на дошці. — Адже ви мене зовсім не знаєте!
— Саме тому, — посміхнувся Альохін.
***
Після того, як Альохін блискуче виграв матч у гросмейстера Боголюбова, він любив розповідати придуманий ним же анекдот:
«Мені наснилося, що я помер, і біля воріт Раю святий Петро питає мене, ким я був на Землі. Я відповів правду, і святий Петро здивувався:
— Шаховим маестро? Ні, таких ми в Рай не пускаємо!
Сумний, я зібрався вже йти, але тут серед хмар я помітив Боголюбова. Тоді я запитав у святого Петра:
— А цей пан чому в Раю? Адже він теж грає в шахи!
Святий Петро на це сумно посміхнувся:
— Ну, що ви, це йому тільки здається.
***
Відомо, що час свого першого матчу з Максом Ейве Альохін зловживав спиртним. Матч він програв, а коли його потім спитали про причини поразки, то Альохін відповів:
— Цей місяць у мене був неправильний режим харчування.
***
Одного разу, в Аргентині, Альохін проводив сеанс одночасної гри. Раптом один з учасників радісно вигукнув:
— Маестро, вам мат у три ходи!
— Вітаю, – сказав Альохін. — Але ж, сеньйоре, тільки не хвилюйтеся заради бога: спочатку я вам поставлю мат в два ходи!
Стейніц
У першого чемпіона світу з шахів Вільгельма Стейніца частенько бували проблеми з грошима, вірніше, з їх відсутністю. З цієї причини він часом змушений був заробляти собі на життя, граючи в кафе «Гамбіт» в шахи на гроші. Одного разу він знайшов дуже вигідного партнера, який платив за цілого фунта стерлінгів за програну партію. Стейніц в цих партіях давав йому коня вперед і регулярно вигравав. Хтось із друзів чемпіона світу подав йому добру пораду: мовляв, непогано б разок і програти, а то чого доброго можна і втратити такого вигідного клієнта…
Стейніц так і вчинив: в одній з партій він підставив свого ферзя і негайно здався, після чого запропонував зіграти наступну партію. Але його партнер вискочив з-за столика з радісним криком: «Моя мрія збулася — я виграв у чемпіона світу!» З цими словами він вибіг на вулицю, і з тих пір в кафе «Гамбіт» його більше не бачили.
***
Коли Ріхарда Вагнеру передали думку Стейніца про те, що той вважає його «найбільшим композитором нашої епохи», композитор вибухнув відповідної похвалою: «Схоже, маестро Стейніц в музиці розбирається ще краще, ніж у шахах! У всякому разі, висловлену ним думку не викликає у мене ніяких заперечень».
***
Одного разу в купе поїзда Стейніц опинився в компанії пана, який їхав з маленькою дівчинкою, років дев’яти. Батько вирішив зав’язати розмову з Стейницем:
— Чим ви займаєтеся? — поцікавився він.
— Граю в шахи, — відповів Стейніц.
Тут в розмову втрутилася дівчинка:
— Коли я була маленькою, я теж грала в ляльки.
Ласкер
Міжнародний майстер Днз-Хотимирский, який прожив майже до 85 років, особисто зустрічався з усіма чемпіонами світу до Фішера включно і любив розповідати про свої зустрічі з ними. Але особливо його вразив Ласкер: «Тільки уявіть: три дні жив у нього в хаті, і жодного слова про шахи!»
Капабланка
Одного разу легендарного чемпіона світу Хосе Рауля Капабланку на прес-конференції спитали, чи справді він збирається одружуватися на дочці Форда-старшого. Капабланка у відповідь посміхнувся: «Так, я дійсно збирався стати зятем Форда-старшого, але мільярдер мене підвів: він породжував лише синів».
***
В 1925 році в Москві проходив міжнародний шаховий турнір, до якого була приурочена і зйомка фільму «Шахова лихоманка». В обох заходах брав участь чемпіон світу Капабланка. Якось під час зйомок фільму він давав сеанс одночасної гри на тридцяти дошках. На одній з дощок грала чемпіонка столичного Палацу піонерів Валентина Токарська. Це була дуже красива дівчина, яка згодом стала актрисою Театру сатири. Капабланка, який завжди був небайдужий до прекрасної статі, побачивши, яка красуня грає проти нього, буквально остовпів. Після першого ж ходу, зробленого дівчиною, Капабланка поклав свого короля на бік і скрушно прошепотів: «Здаюся». Решта двадцять дев’ять партій він, зрозуміло, виграв.
Ейве
На ювілейному вечорі в честь вісімдесятиріччя Макса Ейве один з присутніх захопився тим, що шановний гросмейстер за стільки років не придбав собі ні одного ворога. Адже це просто неймовірно!
Ювіляр з сумом відповів своєму панегиристу: «Раз у мене немає ворогів, значить, я неправильно прожив своє життя».
