В нашому містечку трохи багатоквартирних будинків, але ми живемо в такому з них з самої його побудови, з кінця 70-х років. Спочатку автомашин ні в кого не було, але поступово двір став наповнюватися ними, придбали її і ми. Постало питання про парковці. В нашому під’їзді крім нас, ні у кого не було машини, тому ми стали її ставити навпроти під’їзду. Привезли машину гравію, пісок, розрівняли місце. Але ось в кінці літа приїхали нові сусіди з України. І відразу ж поставили свою машину на наше місце, хоча вільних місць було багато, але трохи далі від під’їзду. Мабуть, сподобалося наше місце рівною площадкою. Ніякі вмовляння переставити машину на вільне місце не допомагали. Відповідь була одна: «Паркуємо, як хочемо, як нам зручно!» Могли навіть поставити машину впоперек, перекрити виїзд нашої. Що ж, не битися ж російській людині? Почекали. Настала зима, снігу навалило. Ми розчистили майданчик в метрах п’яти від колишньої, поставили машину туди. Нашому новому сусідові лінь було чистити місце від снігу на відвойованому місці, та й нема чим, тому вони знову стали ставити свою машину на наше нове місце. Ми з жалем» віддали і його, але з умовою, що більше не буде ніяких перестановок, на що вони з радістю погодилися. Розчистивши, нарешті, своє законне місце, ми зітхнули з полегшенням. З початком весни, земля під колесами автомобіля нових сусідів розкисла (будинок збудований на болоті), їм довелося взятися за лопати, похмуро поглядаючи на нас. Ще один приклад того, що заздрість і підлість ні до чого доброго не приводять!
