Як провести уїк-енд в Чернівцях


Чернівці — це новий Львів внутрішнього туризму. Буковинці і подоляни це знали завжди, а ось інша Україна тільки зараз відкриває для себе цей неймовірний згусток європейської урбаністики і мліє від захвату. Головна «фішка» Чернівців — мультиэтничность. Ні одна з тих, які проживали тут національностей не становила переважну більшість, а тому з поняттям толерантності городянам довелося познайомитися ще пару сотень років тому. Зірка Давида на християнському храмі або православно-католицький хрест у Чернівцях — не дивина, а норма. хочу порекомендувати Вам почитати новини на сайті chernivtsi-city.com

Турецький слід

Трубач на балконі Ратуші

Знайомство з містом почнемо з вокзалу — ошатного будинку з напівголою богинею-вісницею Ірідою на фасаді. Якщо є час, варто придивитися до орнаментів, якими багато прикрашені інтер’єри залів. Тепер можна і в центр. Трамваї в Чернівцях вже не ходять — про них нагадує лише вагончик-пам’ятник у сквері на вулиці Гагаріна в декількох кварталах на захід від вокзалу. Зате до цих пір зустрічаються раритетні тролейбуси Skoda-9Tr, з якими Київ попрощався ще на початку 90-х.

Втім, краще піти пішки. Крутий підйом по вулиці Гагаріна призведе до церкви Параскеви (1844-1862 рр.). Звідси звернемо наліво і дійдемо до Турецької вулиці. Ось і перша ластівка легендарної чернівецької поліетнічності: через середньовічного виду Турецький міст і Турецька вулиця біжить до чинної Турецькій лазні і поновленому Турецької криниці. Турки, які господарювали на Буковині у XVIII столітті, влаштували тут кам’яний резервуар для води.

Якщо попрямувати до перехрестя вулиць Шкільної та Шолом-Алейхема, натрапимо на найстаріший кам’яний будинок Чернівців — «генеральський», де розміщувалася військова адміністрація краю, а в 1823 році тут зупинявся російський цар Олександр I. Поруч стоїть ще один символ міста — будинок «шифа» (вул. Головна, 25).

Будинок-корабель. Жили-були два брати, закоханих в море: один — капітан, другий — фінансист. Вийшовши на пенсію, вони оселилися в будинку, стилізованому під корабель. Висока вежа-ліхтарик — щогла. На носовій частині — голова лева і грифони, алегорія зіркості, так необхідної в море. Про водної стихії нагадують дельфіни і водорості. Раніше на терасі над вулицею були два містки і два штурвалу — щоранку брати виходили на містки на зарядку, а в свята одягали парадну форму і ставали біля штурвалів. На «носі» вдома є лев-фонтанчик, єдине місце в місті, де в румунські часи можна було напитися безкоштовно.

А навпроти стоїть костел Воздвиження Чесного Хреста (1814 р.) із сонячним годинником на бічній стіні. Голос храму — орган, який отримав в 1870-ті роки медалі у Відні та Парижі за кращий в Європі тембр. Зараз в костелі правлять служби польською, українською та німецькою мовами, а у великі свята звучить ще й румунська мова.

Повернувши з вулиці Головної праворуч, на вулицю Чайковського, потрапимо на площу Філармонії з колишнім готелем «Брістоль» і старої колонкою для води — на жаль, виключно декоративною. Шматочок «тих Чернівців» зберігся на стіні будинку по вулиці Горького, 2. Румунський рекламний натюрморт зображує сім пляшок з ретельно намальованими етикетками. Любителям горілки обіцяли широкий асортимент, але багато літери вже не розібрати, чітко видно лише слово sрirita.

Дорогою по вулиці Головній розглянемо статуї Асклепія і Панацеї у аптеки (1882 р.). А у книгарні «Букініст» місцевий художник та оригінал Юрій Федірко встановлює то бюст неандертальця з підписом «Ю. Андрухович», то ще якісь невеликі, але веселі інсталяції. Директор магазину Марина Лібанова — міський мотор і інтелектуал.

Музична вежа

Панно на Художньому музеї

Центральна площа — колишній Ринок, місце для якого обрав сам імператор Йосип. Сама ошатна споруда Центральній площі (а чернівчани впевнені, що і всієї Центральної Європи) — будівля Художнього музею (1900-1901 рр.), зведена для дирекції банку Bukowiner Sparkasse за проектом архітектора Х’юберта Гесснера. На карнизі розташувалися скульптури Афродіти і Деметри.

Відвідати Художній музей варто обов’язково: в будівлі збереглися інтер’єри в стилі модерн, а ще тут непогана колекція творів мистецтва Буковини XVII–XX століть. В «Українській книзі» на першому поверсі — великий вибір авторських сувенірів і краєзнавчої літератури. А панно на будинку настільки метафорично, що вимагає пари хвилин уваги.

Найстаріше будівлю площі — будинок №7, колишній готель Шварц Adler. Тут зупинявся композитор Ференц Ліст, який залишив в місті не тільки спогади про двох своїх концертах, але і позашлюбного сина. В протилежному кутку площі стоїть колишній готель «Три корони», нині — управління Нацбанку.