Яскравий приклад беззаконня Сталіна

0
41


Беззаконня без всяких лапок.
«Москва 1 листопада 1935 р.
Дорогий Йосип Віссаріонович,
23 жовтня в Ленінграді затримали чоловіка Анни Андріївни (Ахматової), Миколи Миколайович Пуніна, і її сина Лева Миколайовича Гумільова. Одного разу Ви дорікнули мене байдужість до долі товариша*.
Крім тієї цінності, яку має життя Ахматової для нас усіх, нашої культури, вона мені дорога і як моя власна, по всьому тому, що я про неї знаю. З початку моєї літературної долі я свідок її чесного, важкого і покірливої існування.
Я прошу Вас, Йосип Віссаріонович, допомогти Ахматової і звільнити її чоловіка і сина, ставлення до яких Ахматової є для мене категоричним запорукою їх чесності.
Відданий Вам Пастернак».
* — Пастернак має на увазі ситуацію з поетом Осипом Мандельштамом, коли Пастернак просив за нього через Бухаріна, і Сталін тоді сам зателефонував: «Чому ви не звернулися до мене?».
Зараз же «проклятий тиран» реагує миттєво, накладаючи на лист резолюцію:
«Т. Ягода, звільнити з-під арешту Луніна і Гумільова і повідомити про виконання. В. Сталін»
3 листопада 1935 р. Пунін і Гумільов були звільнені.
В даному випадку ми бачимо приклад кричущого беззаконня, коли керівник країни грубо втручається в слідчі дії відповідних органів, які звільняють злочинців Пуніна і Гумільова. А вони були заарештовані за цілком реальні епізоди по створенню організації, яка мала на меті насильницьку зміну існуючого ладу.
Причому, гуманність Сталіна їм на користь не пішла і дані товариші були заарештовані пізніше знову, т. к. продовжили свою діяльність.