А я живу біля моря, і мене по-звірячому задовбали родичі. Вони приїжджають «на недельку, поки робота і житло знайдеться», і залишаються на місяці. Потім запрошують своїх дітей, які теж «на тиждень». І всі вони заповнюють нашу маленьку знімну квартирку баулами і розстеленими на підлозі матрацами.
Чоловік не може їм відмовити. Я, в свою чергу, знаходжу їм роботу з общагой, але на роботі вони косячат, а за гуртожиток — сюрприз! — треба платити, нехай і небагато. Тому вони залишаються у нас, навіть не думаючи скидатися на квартплату або зрослу з їх приїздом комуналку, та що там — купити хліба додому теж з області фантастики!
Вони гуляють десь ночами, приходячи під ранок, поїдають усе, що я приготувала, а вранці, збираючись на роботу, я натикаюся на брудний посуд по всій кухні, включаючи надра холодильника. Та прийшовши з роботи теж. Через тиждень — все ті ж брудні тарілки. До цього часу вони починають брати вже мою улюблену чашку, тому що інших чистих немає. І так, кидати її невимитий. А я змушена або мити, готувати і прибирати за всю ораву, або влаштовувати скандал, витрачаючи свої нерви і виглядаючи стервом, причому результату вистачає від сили на тиждень. Якщо я бунтую і перестаю готувати і прибирати — гостей цілком влаштовує «доширак» і свинарник.
Вони беруть мої речі. Будь-які, самі особисті: гребінець, дезодорант-олівець, тапки, епілятор… Шампунь вічно відкритий, банку з кремом — заляпана. Зубну щітку на всяк випадок довелося заховати. Тепер я ходжу в ванну з пакетом, як у гуртожитку. Вони кидають моє рушник мокрим і зім’ятим у ванній. Тирять дрібниця «на дорогу» скарбнички мого дитини. Пару раз недорахувалася купюр побільше. З кого питати — незрозуміло, в будинку натовп.
Скажете: сама дура, треба гнати? Але це рідня чоловіка, клан, так сказати. І всі мої скарги натикаються на прохання потерпіти ще трохи і обіцянки, що вони ось-ось з’їдуть. Піти з дому мені нікуди, хіба що з дитиною зняти ліжко в гуртожитку. Чоловіка я люблю і не хочу нервувати після важкої роботи. Хоча сексом тепер доводиться займатися при сплячому в нашій спальні дитину і бродять в передпокої курців.
Чекаю, стиснувши зуби, кінця сезону і даю собі клятву і всій рідні, що відтепер у нас будуть гостювати тільки ті, у кого зворотний квиток через два тижні заздалегідь куплений!
