Звідки в СРСР взялися гопники

0
169


До маловідомих проектів післяреволюційної епохи відноситься створення Державного гуртожитку пролетаріату – однієї з перших радянських комун, яка перебувала в Петрограді. Від абревіатури ГОП, як вважають дослідники, набуло поширення слово «гопник» в його сучасному значенні – «представник маргінальної міської молоді, близький до криміналу».
ГОП-комуна
Радянський ГОП №1 розташовувався в декількох будівлях готелю «Жовтнева» в районі Московського вокзалу. З’явився він не на рівному місці – до революції тут же базувалося Міське товариство піклування, бравшее під опіку підлітків-безпритульників.
Державне (або, за іншими джерелами, Міське) гуртожиток пролетаріату призначалася для робітників і селян, які приїздили в Петроград з провінції на заробітки, а також для безробітних петроградських люмпен-пролетарів. Про малолітніх безпритульних теж не забули – їх, згідно з деякими відомостями, раніше звозили в ГОП. Однак перевиховання безпритульних нові влади поставили на рейки панівної ідеології. За інформацією публіциста Леоніда Лужкова, мешканці ГОПа, були звільнені від домашніх обов’язків – вони харчувалися в їдальнях, а здавали одяг прати у пральні.
На початку 20-х років Ленін висловлював думку, що комунізм настане тоді, коли дрібні домашні господарства масово «перебудовуються» в «велике соціалістичне господарство». «Домашнє господарство в більшості випадків є найбільш непродуктивним, самим диким і самим тяжкою працею», — зазначав вождь світового пролетаріату, виступаючи перед радянськими жінками. Апологетам усуспільнення побуту здавалося, що высвобождавшееся від приготування їжі та домашніх робіт час пролетарі будуть витрачати на корисну працю і культурний дозвілля. Дійсність петроградської комуни виявилася вкрай далека від цих райдужних вистав.
Звичаї «ГОПНИКІВ»
Лиговский проспект, на якому стояв ГОП, після Громадянської війни був районом високої концентрації вуличних банд. Тут, наприклад, завжди можна було дістати популярний в ту пору наркотик кокаїн. «Гопниками» городяни стали називати не тільки мешканців пролетарського гуртожитку, але і всіх босяків, злодіїв і хуліганів, терроризировавших околиці. «Кількість гопників визначається в лігах», – свідчив петроградська прислів’я того часу. Якщо людині хотіли вказати на некультурне поведінку, то у нього запитували, не на Лиговке він живе.
Населяли робочу комуну приїжджі «лимитчики» не тільки цілком були здатні постояти за себе в сутичках з вуличною шпаною, але й самі часом нічим від неї не відрізнялися. Порядки всередині гуртожитку, як стверджують дослідники, були схожі на щось на зразок бандитського клубу, який жив за злодійськими законами. У зв’язку з цим абревіатуру ГОП стали розшифровувати як «Готель знедоленого пролетаріату». «До середини 1920-х в гуртожитку були прописані майже чотириста чоловік, середній вік яких не перевищував 24 років. Здебільшого вже до двох дня в будівлі не залишалося жодної тверезої людини. Грабували «ГОП-ники» всіх, хто ризикував підійти до їх лігва ближче, ніж на кілометр», — описує суворі реалії тих років петербурзький письменник Ілля Стогів. За його словами, Державне гуртожиток пролетаріату було закрито після того, як в 1926 році його мешканці влаштували групове зґвалтування робочої Любові Белякової. 20-річну дівчину з села, мала необережність прогулятися по
Лиговке, молоді хлопці силою затягли в сад, де над нею поглумилися 40 осіб. Коштувало це «задоволення» 15 копійок для всіх бажаючих. Потерпіла залишилася жива, проте її за одну ніч заразили цілим букетом венеричних хвороб. Ймовірно, багато учасників цього дійства, занадто буквально розуміли комуністичні заклики до «вільної любові», дивувалися, чому сімох з них суд засудив розстріляти.
Після закриття ГОПа «Жовтнева» знову стала виконувати функції готелі. Слово «гопник» продовжило жити своїм життям як позначення невід’ємною частиною радянського і пострадянського соціуму.

Джерело: http://sebat.org.ua/