Енцелад, один із багатьох супутників Сатурна, вважається головним кандидатом у пошуках позаземного життя. Нові дослідження показують, що цей крижаний світ може мати надзвичайно стійкий океан, здатний підтримувати життя, що ще більше підвищує його потенціал як екзотичного оазису.
Наукове співтовариство давно вважало, що геологічна активність Енцелада здебільшого зосереджена на його південному полюсі, де тріщини на поверхні викидають потужні клуби водяної пари та льоду, натякаючи на гігантське підльодовикове море солі. Вважається, що цей океан нагрівається приливними силами, створюваними гравітацією Сатурна, коли Енцелад обертається навколо нього, пропонуючи спокусливу суміш рідкої води, тепла й органічних молекул — ключових компонентів життя, яким ми його знаємо.
Однак існування цього потенційного притулку для життя залежить від тонкого балансу: достатньо тепла від припливних сил, щоб підтримувати океан в рідкому стані, але не настільки, щоб він кипів або порушував своє середовище існування. Раніше вимірювання тепловтрат обмежувалися південним полюсом. Тепер вчені знайшли докази значного виділення тепла з північного полюса Енцелада, що спростовує попередні припущення про геологічно неактивну територію.
Використовуючи дані космічного корабля NASA Cassini, дослідники порівняли інфрачервоні спостереження північного полюса Енцелада взимку та влітку. Ці вимірювання показали, що температури на поверхні несподівано вищі, ніж очікувалося, виходячи з крижаного клімату Місяця. Ця аномалія вказує на те, що тепло випромінюється назовні з теплого підземного океану.
Команда оцінила тепловий потік північного полюса приблизно в 46 міліват на квадратний метр – хоча це здається незначним, це можна порівняти з втратою тепла континентальної кори Землі. По всьому Місяцю ця кондуктивна втрата тепла становить приблизно 35 гігават, додаючи до попередньо оціненого теплового випромінювання від південного полюса.
Загальна кількість тепла, яке втрачає Енцелад, зараз становить приблизно 54 гігавати, значення, надзвичайно близьке до кількості, яка, за прогнозами, буде вироблена приливними силами. Цей точний збіг свідчить про те, що підповерхневий океан Енцелада справді перебуває в довгостроковій тепловій рівновазі, здатний залишатися рідким протягом тривалого часу та створювати потенційно придатне для життя середовище.
«Розуміння того, скільки тепла Енцелад втрачає в усьому світі, є ключовим для визначення того, чи може він підтримувати життя», — пояснює доктор Карлі Ховетт з Оксфордського університету та Інституту планетарних наук, провідний автор дослідження. «Цей новий результат потужно підтверджує довгострокову стабільність океану Енцелада — ключового інгредієнта для появи та потенційної еволюції життя».
Хоча це відкриття неймовірно обнадійливе, залишається ще багато таємниць, які потрібно розгадати. Дослідники з нетерпінням чекають визначення віку океану Енцелада, оскільки його довголіття безпосередньо впливає на можливість виникнення в ньому життя.
Крім того, теплові дані Кассіні дозволили вченим уточнити оцінки товщини крижаної оболонки Місяця — важливий фактор для майбутніх місій, спрямованих на безпосереднє дослідження океану Енцелада, можливо, з використанням роботизованих посадкових апаратів або підводних апаратів. Це дослідження показує, що крижана кірка має глибину приблизно 20-28 кілометрів, трохи товщі, ніж передбачалося раніше.
Це дослідження підкреслює потужність довгострокових планетних дослідницьких місій, таких як Кассіні, у розкритті прихованих деталей небесних тіл. Дані, зібрані протягом десятиліть, можуть розкрити таємниці, які спочатку могли залишитися непоміченими, розширюючи наше розуміння потенційно придатних для життя середовищ за межами Землі.
