Нещодавня угода про ціни на ліки між Великобританією та США викликала суперечки, але виконавчий директор GSK Емма Уолмслі сказала, що це життєво важливий крок для запобігання подальшому відтоку інвестицій. Незважаючи на те, що угода передбачала поступки щодо вартості ліків для Національної служби охорони здоров’я, вона запобігла ескалації торгової напруги та забезпечила безмитний експорт протягом наступних трьох років – прагматична перемога з огляду на переважне домінування США на світовому фармацевтичному ринку.
Неминуча реальність лідерства США
Волмслі чітко заявив, що США залишаються найпопулярнішим місцем для запуску фармацевтичних препаратів, отримуючи приблизно втричі більше інвестицій від GSK, ніж Великобританія. Це не питання переваг, а питання масштабу: США мають найкраще фінансування досліджень, глибину виробництва та доступ до капіталу для біотехнологічних стартапів.
«США продовжують залишатися провідним світовим ринком для випуску нових ліків і вакцин…» – Емма Волмслі, генеральний директор GSK
Велика Британія підтримує потужну дослідницьку інфраструктуру та зв’язки з університетами, що певною мірою виправдовує її самопроголошений статус «наукової наддержави». Однак ці переваги бліднуть у порівнянні з величезною економічною та фінансовою вагою американського ринку. Ігнорувати цю реальність було б стратегічно нерозумно.
Чому угода була потрібна
Переговорна позиція Англії була слабкою. Попередня цінова політика, включаючи непередбачувану схему добровільного відшкодування (досягнення 23% продажів минулого року) і обмежувальні пороги NICE, активно перешкоджали інвестиціям. Рішення Merck відмовитися від свого лондонського дослідницького центру вартістю 1 мільярд фунтів стерлінгів ілюструє цю тенденцію. Уряду нічого не залишалося, як вирішити ці проблеми.
Угода включає:
- Нульові тарифи на фармацевтичний експорт із Великобританії до США протягом трьох років.
- Обмежує відшкодування до 15% (порівняно з неприйнятними 23%).
- Підвищення на 25% КОРИСНІ базові порогові ціни.
Ціна та компроміси
Критики справедливо зазначають, що угода коштуватиме NHS додаткових 3 мільярдів фунтів на рік. Однак альтернатива – подальше зниження інвестицій – зрештою посилить тиск на бюджет і обмежить доступ пацієнтів до нових ліків. Мова йшла не про досягнення ідеальної перемоги, а про те, щоб уникнути гіршого результату.
Угода є кроком у правильному напрямку, але не довгостроковим рішенням. Сполучене Королівство все ще прагне збільшити витрати на фармацевтику до 0,6% ВВП протягом десяти років, залишаючи місце для майбутньої напруженості, особливо з наближенням перегляду «добровільної» схеми у 2029 році.
На завершення: Угода про фармацевтичну продукцію Великобританії була необхідним компромісом у спотвореному глобальному середовищі. Він забезпечив короткострокову стабільність, але потребує постійних інвестицій і коригування стратегічної політики, щоб справді конкурувати з фармацевтичним домінуванням США.
